Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2009 року щодо ОСОБА_1

Постановою старшого слідчого СВ прокуратури Одеської області від 31 березня 2009 року порушено кримінальну справу щодо завідуючої дитячою дошкільною установою "Ясла - сад" ОСОБА_1 за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 358 КК України.

Адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на зазначену постанову слідчого.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2009 року його скаргу задоволено.

Постанову старшого слідчого СВ прокуратури Одеської області від 31 березня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо завідуючої дитячою дошкільною установою "Ясла - сад" ОСОБА_1 за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 358 КК України скасовано.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2009 року вищезазначену постанову суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор вказує на незаконність та необґрунтованість постанови та ухвали судів, оскільки, на його думку, були наявні приводи та підстави для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

При розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суд вправі з’ясовувати лише такі питання: чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК України).

Місцевий суд, відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, перевірив дотримання слідчим вимог ст. ст. 94, 98 КПК України при порушенні щодо ОСОБА_1 кримінальної справи і постановив обґрунтоване рішення, мотивуючи його тим, що ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_4 розписалися у відомості про оплату грошових коштів на потреби роботи дитячої дошкільної установи, про що йдеться й в постанові про порушення кримінальної справи. При цьому, дані, які б свідчили про нецільове використання зазначених коштів, в матеріалах дослідчої перевірки відсутні. Що стосується довідок про реєстрацію, то суд зробив правильний висновок про те, що вони не мають правового значення, оскільки при зарахуванні дитини до дошкільної установи не є обов’язковими, не надають прав та не звільняють від обов’язків.

Вищенаведене свідчить про те, що особа, яка порушила справу, не мала достатніх даних, які вказували би на наявність ознак злочинів за якими була порушена кримінальна справа, а тому колегія суддів вважає постановлені судами рішення законними й обґрунтованими.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, відмовити.