Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 2 червня 2009 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 26 січня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 5 лютого 2009 року,

постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Красний Луч від 9 січня 2009 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212-1 КК України. Як зазначено у цій постанові, приводом та підставою для порушення кримінальної справи стали матеріали дослідчої перевірки та акт перевірки управління Пенсійного Фонду України, які вказували на те, що директор ОП "Шахта ім. В.В. Вахрушева" ДП "Ровенькиантрацит" - ОСОБА_1 у період часу з 28.10.2008 року по 30.12.2008 року шляхом неперерахування грошових коштів очолюваного ним підприємства до Пенсійного Фонду України в установлений законом строк, у порушення вимог п. 6 ст. 20 та п. 14 розділу ХV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) умисно ухилявся від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за вересень 2008 року у сумі 1510055,22 грн., що спричинило ненадходження до Пенсійного Фонду України коштів в особливо великих розмірах.

26 січня 2009 року Краснолуцький міський суд Луганської області, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на зазначену постанову, скасував її та відмовив у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 5 лютого 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд. На його думку, місцевий та апеляційний суди замість перевірки приводів і підстав до порушення кримінальної справи, вдалися до оцінки доказів, які були зібрані по справі, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Доводить, що у слідчого були достатні дані, які вказували на наявність у діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212-1 КК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції при розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи щодо нього дотримався вимог ст. 236-8 КПК України, перевіривши наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови. На думку колегії суддів, суддя зробив правильний висновок про відсутність достатніх даних, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212-1 КК України.

Відповідальність за ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування настає лише у разі, коли воно вчинено з прямим умислом.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 8 жовтня 2004 року " Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів" (v0015700-04) про наявність умислу на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів можуть свідчити, наприклад: відсутність податкового обліку чи ведення його з порушенням установленого порядку; перекручування в обліковій або звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійного (офіційного та неофіційного) обліку; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо.

Такі дані у матеріалах справи відсутні.

Натомість, із даних, що містяться у акті № 216 від 26 листопада 2008 року планової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, проведеної начальником відділу по контрольно-перевірочній роботі за нарахуванням та сплатою платежів управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки, убачається лише порушення порядку сплати страхових внесків, визначеного п. 6 ст. 20 та п. 14 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003р. (1058-15) та п п.5.1.4. п.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

При цьому не виявлено будь-яких відхилень у нарахуванні страхових внесків, що підлягали сплаті до Пенсійного фонду України.

Із пояснень посадових осіб управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки також не вбачається наявності в діях ОСОБА_1 прямого умислу на ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, за порушення встановлених строків сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування головного бухгалтера шахти ім. В.В. Вахрушева було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Із урахуванням викладеного, місцевий суд дійшов правильного висновку, що кримінальна справа порушена без достатніх підстав, тобто за відсутністю даних, які б вказували на наявність у діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212-1 КК України, та обґрунтовано скасував постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Красний Луч від 9 січня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1. і відмовив у порушенні кримінальної справи.

Апеляційним судом при перевірці матеріалів справи в апеляційному порядку прийнято правильне рішення. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цього питання суд належним чином умотивував.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційного подання.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.