Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 02 червня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1

Вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Запоріжжя,

жителя смт. Веселе Запорізької області,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язки не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання чи роботи та періодично з`являтися для реєстрації.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 2 765 грн. 14 коп. та моральної - 20 000 грн.

В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Як визнав суд, 21 травня 2007 року, приблизно о 7 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ЗАЗ-110247, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись вулицею Пархоменко у м. Марганець Дніпропетровської області, навпроти будинку №97, при виконанні маневру обгону мопеда "Карпати", під керуванням ОСОБА_3, порушив п.п.12.4, 12.3, 2.9а Правил дорожнього руху України та допустив зіткнення із останнім. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через м`якість призначеного покарання. Вважає, що суд безпідставно звільнив винного від відбування покарання з випробуванням, не достатньо врахувавши те, що ОСОБА_1 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, заподіяну шкоду відшкодував у незначній сумі до винесення вироку. Відбуваючи покарання з випробуванням, ОСОБА_1 завдану шкоду не відшкодовує.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі потерпілої, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, за обставин вказаних у вироку, обґрунтований доказами, яким суд дав належну оцінку і потерпілою не оспорюється.

Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України сумнівів не викликає.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд урахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного, те, що він судимості не має, у вчиненому зізнався та щиро розкаявся, характеризується позитивно та інші обставини справи. Як обтяжуючу покарання обставину суд визнав вчинення ОСОБА_1 злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Належним чином умотивувавши своє рішення, суд призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Разом із тим, ураховуючи, що потерпілий порушив п.10.1 Правил дорожнього руху України та перебував у стані алкогольного сп'яніння, а також ураховуючи пом'якшуючі обставини справи, а саме те, що ОСОБА_1 у вчиненому розкаявся та частково відшкодував завдану злочином шкоду, суд дійшов до обґрунтованого висновку про можливість звільнення винного від відбування основного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України.

Рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, належним чином умотивоване.

За таких обставин, доводи потерпілої про безпідставне застосування ст. 75 КК України, не можна визнати обґрунтованими.

Як убачається зі справи, потерпіла у судовому засіданні не просила суд призначити ОСОБА_1 покарання, пов'язане із ізоляцією його від суспільства (а/с 196). Крім того, потерпілою ОСОБА_2 було подано апеляцію на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2008 року, з підстав призначення ОСОБА_1 м`якого покарання, однак у подальшому вона відмовилася від її розгляду (а/с 205).

Оскільки призначене винному покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім, а позиція потерпілої ОСОБА_2 щодо міри призначеного ОСОБА_1 покарання є нестійкою, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог потерпілої та скасування вироку Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2008 року.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть зміну чи скасування судових рішень не знайдено.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги потерпілої, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи для розгляду даної справи із повідомленням заінтересованих осіб.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

у задоволенні касаційної скарги потерпілій ОСОБА_2 відмовити.