Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Морозової С.Ю.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 2 червня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 30 травня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

такий, що не має судимості,

засуджений:

за ч.5 ст. 191 КК України (2001 р.) з застосуванням ст. 44 КК України (1960 р.) на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади і посади у правоохоронних органах строком на 1 рік 6 місяців без конфіскації майна;

за ч.1 ст. 194 КК України (1960 р.) на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 42 КК України (1960 р.) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади і посади у правоохоронних органах строком на 1 рік 6 місяців без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 76 КК України на нього покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

ОСОБА_1 засуджений за те, що він, як службова особа - оперуповноважений групи кримінального розшуку ДСБЕЗ Південного відділу дорожньої міліції УМВС України в Донецькій області, мав спеціальне звання капітан міліції, у період з жовтня 1997 року по 7 березня 1998 року увійшов до складу організованої ОСОБА_2 злочинної групи, у складі якої перебували також ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які засуджені 4 лютого 1999 року, та ОСОБА_14, який засуджений 13 березня 2001 року, а також особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв'язку з розшуком, за попередньою змовою з цими особами, використовуючи зловживання службовим становищем інших службових осіб, зловживаючи своїм службовим становищем, 7 березня 1998 року, приблизно о 4-ї годині, на території складу №3 цеху складування УКБ ВАТ "МК "Азовсталь", вчинив викрадення чужого майна на загальну суму 588894, 86 грн., а без урахування коефіцієнту "2" - на суму 294447, 43 грн., заподіявши шкоду УКБ ВАТ "МК "Азовсталь" в особливо великих розмірах.

У касаційному поданні прокурор посилається на неправильне застосування кримінального закону і зазначає, що за умисне підроблення документів дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 358 КК України (2001р.), вважає також, що суд безпідставно застосував ст. 44 КК України (1960 р.), ст.ст. 75, 76 КК України (2001 р.) і призначив покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. З цих підстав просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

У доповненні до касаційного подання прокурор посилається також на те, що при призначенні ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати матеріально-відповідальні посади суд позбавив його права займатися діяльністю, якою він не займався, а злочин, який він вчинив, не пов'язаний з виконанням таких функцій.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Морозової С.Ю., яка підтримала касаційне подання та доповнення до нього, заперечення засудженого ОСОБА_1, який просив вирок щодо нього залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та доповнення до нього, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню, а вирок суду зміні з таких підстав.

Вироком суду ОСОБА_1 засуджений за ч.1 ст. 194 КК України (1960 р.) за умисне підроблення документів, що видаються підприємством і які надають права, з метою використання їх як підроблювачем, так і іншою особою. Санкцією цього закону передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років або виправні роботи на той же строк. Кримінальним кодексом України (2341-14) (2001 р.) відповідальність за такі діяння встановлено ч.1 ст. 358 КК України, санкція якої передбачає покарання за відповідні діяння у виді штрафу до 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 5 КК України (2001 р.) закон про кримінальну відповідальність, який пом'якшує її, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

Санкцією ч.1 ст. 358 КК України (2001 р.) передбачено більш м'яке покарання, ніж ч.1 ст. 194 КК України (1960 р.), то дії ОСОБА_1 за умисне підроблення документів, що видаються підприємством і які надають права, суд повинен був кваліфікувати за ч.1 ст. 358 КК України (2001р).

Необгрунтованими є доводи касаційного подання прокурора про те, що суд безпідставно призначив ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 44 КК України (1960 року) та звільнив його від відбування покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України (2001 р.), яке, на думку прокурора, не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_1 внаслідок м'якості. Суд врахував при призначені покарання ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів, дані про його особу, обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, а також його роль у вчиненні злочинів, їх наслідки.

Колегія суддів вважає, що суд не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених ст.ст. 65- 67 КК України, і обрав ОСОБА_1 покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Прокурор, який підтримував обвинувачення у суді першої інстанції, також просив суд призначити ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 44 КК України (2001 р.) і звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України.

Доводи прокурора про безпідставне призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати матеріально-відповідальні посади є обгрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 такою діяльністю не займався і злочин, який він вчинив, не пов'язаний з виконанням таких функцій, оскільки по справі встановлено, що він був співробітником правоохоронного органу та мав спеціальне звання капітан міліції. Тому колегія суддів вважає, що з вироку суду необхідно виключити рішення про призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати матеріально-відповідальні посади.

Керуючись ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 30 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Перекваліфікувати його дії з ч.1 ст. 194 КК України (1960 р.) на ч.1 ст. 358 КК України (2001 р.) та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Виключити з вироку рішення про призначення ОСОБА_1 за ч.5 ст. 191 КК України (2001 р.) додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати матеріально-відповідальні посади.

На підставі ч.1 ст. 42 КК України (1960 р.) за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст. 358 КК України (2001 р.) та ч.5 ст. 191 КК України (2001 р.), вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 76 КК України покласти на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.