Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 2 червня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 травня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

такий, що не має судимості,

засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілогоОСОБА_2. на відшкодування матеріальної шкоди 21606 грн. та 50000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 вересня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 21 серпня 2007 року, приблизно о 18 год., керуючи автомобілем ГАЗ-3302 д/н НОМЕР_1, на вул.Л.Українки у м.Вишневому Києво-Святошинського району Київської області, порушив вимоги п.п.1.5,10.1 Правил дорожнього руху і допустив зіткнення з моторолером під керуванням потерпілогоОСОБА_2., унаслідок чого потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на порушення вимог кримінально-процесуального закону при розслідувані та судовому розгляді справи, неповноту та однобічність досудового та судового слідства, неправильне вирішення цивільного позову, що призвело до постановлення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Вергізової Л.А. та потерпілогоОСОБА_2., які заперечували проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд повно дослідив всі обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, належно перевірив твердження ОСОБА_1 про те, що він не допустив порушень Правил дорожнього руху та його версію про механізм дорожньо-транспортної пригоди й обґрунтовано ці твердження визнані такими, що не відповідають дійсним обставинам події.

Дані, отримані під час проведення відтворення обстановки й обставин події за показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, були предметом дослідження судової автотехнічної експертизи, з висновку якої вбачається, що саме ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху, що потягло наслідки, передбачені ч.2 ст. 286 КК України.

Суд дав належну оцінку доказам у справі і дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчинені злочину, його дії за ч.2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону під час досудового слідства та судового розгляду справи, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість ухвалених судових рішень, не виявлено.

Міра покарання обрана відповідно до вимог ст. 65 КК України. Суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого і обрав йому покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Цивільний позов у справі вирішено відповідно до вимог цивільного та кримінального-процесуального законодавства.

Підстав для зміни чи скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень колегія суддів не убачає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.