Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 2 червня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Черкаської області на судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 8 травня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

така, що не має судимості на підставі

ст. 89 КК України,

засуджена:

за ч.1 ст. 190 КК України на 1 рік обмеження волі;

за ч.2 ст. 190 КК України на 2 роки обмеження волі;

за ч.3 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_2 - 2330 грн.; ОСОБА_5 - 7500 грн.; ОСОБА_3 - 19360 грн.; ОСОБА_4 - 77000 грн.; ОСОБА_6 - 44000 грн.; ОСОБА_7 - 16875 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14 жовтня 2008 року зазначений вирок змінено - виключено засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст. 190 КК України як зайве.

Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженою на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 190 та ч.3 ст. 190 КК України, на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на неї обов'язки, передбачені п.п.2,3 ст. 76 КК України.

В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона у період з січня по березень 2006 року в Черкаській області, умисно, шляхом обману та зловживання довірою заволоділа грошима та майном потерпілих на загальні суми: ОСОБА_2 - 2330 грн. ОСОБА_5 - 7500 грн.; ОСОБА_3 - 19360 грн.; ОСОБА_8 - 68000 грн.; ОСОБА_4 - 77000 грн.; ОСОБА_6 - 44000 грн.; ОСОБА_7 - 16875 грн., заподіявши потерпілим шкоду на зазначені суми, також і в великому розмірі.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, порушує питання про скасування судових рішень щодо неї та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та даним про її особу. Зокрема прокурор вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 75 КК України, враховуючи особу винної, є надто м'яким, оскільки вона вчинила тяжкий злочин, а загальна сума заподіяних збитків становить 167065 грн., вини у вчиненні злочинів не визнала, шкоду не відшкодувала, раніше була засуджена за вчинення аналогічного злочину.

Крім того вказує, що суд, всупереч вимогам ч.3 ст. 61 КК України, призначив ОСОБА_1, яка є особою пенсійного віку, за ч.2 ст. 190 КК України покарання у виді обмеження волі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Парусова А.М., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, які належно досліджені, правильно оцінені судом та обґрунтовано покладені в основу вироку, що по суті у поданні не заперечується.

Кваліфікація злочинних дій засудженої ОСОБА_1 за ч.2 ст. 190 та ч.3 ст. 190 КК України є правильною і також не оспорюється.

Рішення суду апеляційної інстанції в частині призначення засудженій покарання не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують й обтяжують покарання. Рішення суду щодо призначення виду та розміру покарання має бути належним чином умотивоване.

Суд апеляційної інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 з застосуванням ст. 75 КК України, цих вимог закону не дотримав.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 вчинила злочини, частина яких відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими, заволоділа шляхом шахрайства значними сумами грошей, вини не визнала, не відшкодувала заподіяну потерпілим шкоду. Апеляційний суд при прийнятті рішення про призначення ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 75 КК України належним чином не обґрунтував висновок стосовно обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених нею злочинів та про можливість виправлення засудженої без відбування покарання.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не призначається особам, які досягли пенсійного віку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, 1949 року народження, на час постановлення вироку досягла пенсійного віку, що унеможливлює застосування до неї такого виду покарання. Суд першої інстанції при призначенні їй покарання за ч.2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі не врахував зазначені обставини, тобто неправильно застосував кримінальний закон.

Ці порушення кримінального закону залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційного подання про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості, а також порушення кримінального закону при призначенні їй покарання за ч.2 ст. 190 КК України. Відповідно до ст. 398 КПК України, це є підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно усунути зазначені недоліки і за умови підтвердження обсягу обвинувачення, в якому ОСОБА_1, визнано винною, та за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновки суду щодо виду та розміру покарання, то призначене ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України слід вважати м'яким.

касаційне подання заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суддів.