Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 2 червня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на постановлені щодо останнього судові рішення,

вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2008 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця м. Запоріжжя,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді одного року виправних робіт із відрахуванням в доход держави 10% заробітку, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Постановлено про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 294,17 грн., 2000 грн. у рахунок відшкодування збитків на юридичну допомогу та 17000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2009 року вирок щодо ОСОБА_2 у частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він 27 квітня 2008 року приблизно о 21-ій годині 30 хвилин, керуючи автомобілем "ЗАЗ 11037" та рухаючись по проспекту Металургів м. Запоріжжя, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка переходила проїжджу частину по нерегульованому пішохідного переходу. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 та засуджений ОСОБА_2 просять судові рішення змінити, застосувати до ОСОБА_2 п. "г" ч. 1 ст. 3 Закону України від 26.12.2008 року "Про амністію", а в частині цивільного позову - відмовити потерпілій у його задоволенні.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів, що засудженим та його захисником не оспорюється.

Твердження у касаційній скарзі про те, що суд безпідставно не звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та не передав останнього на поруки колективу, є надуманими, оскільки суду було надано клопотання захисника ОСОБА_1 про передачу засудженого на поруки колективу транспортного цеху ВАТ "ЗТЗ", а не клопотання самого колективу.

Безпідставними є і посилання захисника та засудженого на те, що апеляційний суд не застосував до ОСОБА_2 Закону України від 26.12.2008 року (835-17) "Про амністію". З матеріалів справи вбачається, що заяви до апеляційного суду від засудженого про застосування до нього амністії не надходило, як і не надходило клопотання захисника про перенесення розгляду справи для вирішення цього питання.

Застосування або незастосування до засудженого п. "г" ч. 1 ст. 3 Закону України від 26.12.2008 року "Про амністію", як про це ставиться питання у касаційній скарзі, не відносить до компетенції Верховного Суду України.

Рішення апеляційного суду про скасування вироку у частині вирішення цивільного позову з направленням справи на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства не є предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки відповідно до ст. ст. 383 КПК України, не перешкоджає подальшому провадженню по справі.

Суд повно дослідив обставини справи, дав зібраним доказам належну оцінку і правильно застосував матеріальний закон.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які би тягли безумовне скасування постановлених по справі судових рішень, не встановлено.

Покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і призначене з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним щодо особи засудженого.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2