Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області та касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_5 на судові рішення щодо ОСОБА_6

Вироком Ленінського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2008 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч.1 ст. 152 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

за ч.1 ст. 153 КК України на 2 роки позбавлення волі

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_6 призначено 4 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути із засудженого судові витрати та вирішено долю речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2009 р. вирок щодо ОСОБА_6 скасовано, на підставі п."в" ст. 1, ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності звільнено, а провадження у справі закрито.

Як убачається з вироку, ОСОБА_6 засуджено за те, що він 12 серпня 2006 року з 00 годин 20 хвилин до 01 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, біля мосту через р. Бахмутка на вулиці Купріна в м. Донецьку з метою згвалтування раніше знайомої йому ОСОБА_5 застосував насильство для подолання волі потерпілої до опору, накинув їй на шию раніше заготовлений шнур та став її душити, погрожуючи вбивством. Потім згвалтував ОСОБА_5, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження. Крім того, ОСОБА_6 у цей же день в 1 годину 30 хвилин, подолавши раніше волю потерпілої до опору, задовольнив з нею статеву пристрасть неприродним способом.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м`якості, а справу направити на нове розслідування. Прокурор вважає, що дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 152 та ч.2 ст. 153 КК України за ознакою повторності.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_5 просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м`якості, а справу направити на новий судовий розгляд. Потерпіла стверджує, що при кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.1 ст153 КК України (2341-14) судом не враховано таку кваліфікуючу ознаку як "задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 152 КК України".

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., прокурора Сенюк В.О., яка підтримала касаційне подання і касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання і касаційної скарги, колегія суддів вважає, що їх необхідно задовольнити, а судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, органами досудового слідства дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.1 ст. 152, ч.1 ст. 153 КК України як згвалтування і задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства та погрози його застосування.

Розглядаючи справу в межах пред`явленого обвинувачення, суд визнав ОСОБА_6 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 152, ч.1 ст. 153 КК України.

Однак, відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи" №5 від 30 травня 2008 року (v0005700-08) в разі вчинення насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а потім згвалтування чи навпаки щодо однієї й тієї ж потерпілої особи, ці злочини кваліфікуються самостійно, причому останній злочин кваліфікується з урахуванням спеціальної повторності.

Ці обставини не були враховані ні органом досудового слідства при пред`явленні ОСОБА_6 обвинувачення, ні прокурором, який брав участь у судовому засіданні, і зрештою потягло необгрунтоване застосування до засудженого Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 (660-17) року.

Тому, у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону, на підставі ч.1 ст. 398 КПК України судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на нове розслідування, під час якого необхідно виправити вище зазначені недоліки.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області і касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2009 р. щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на нове розслідування.