Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 02 червня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на судові рішення щодо ОСОБА_1,

вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 01 жовтня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Дружба Чаплинського району,

жителя с. Кучерявоволодимирівка Чаплинського району

Херсонської області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням у виді позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов'язок, передбачений п.2 ч.1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 16 грудня 2008 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 26 червня 2008 року, приблизно о 18 годині, в с. Кучерявоволодимирівка, керуючи трактором МТЗ-82 без державного номера з причепом ПТС-4, завантаженим сіном, порушив п. 13.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , не дотримався безпечного інтервалу при об'їзді перешкоди, скоїв дотиковий наїзд на залізобетонний стовп лінії електромереж, зламавши його, від чого стовп впав на ОСОБА_2, заподіявши їй тілесні ушкодження, від яких потерпіла померла на місці пригоди.

У касаційному поданні прокурор посилається на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості; вказує, що суд безпідставно звільнив засудженого від додаткового покарання. У зв'язку із цим просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

Як убачається з матеріалів справи, винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними в справі доказами і в касаційному порядку не оспорюється. Кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.

Посилання прокурора на невмотивованість рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК України є безпідставним.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від призначеного йому покарання з випробуванням, врахував те, що засуджений раніше не судимий, щиро розкаявся, частково відшкодував матеріальні збитки потерпілій, має позитивну характеристику, враховано й клопотання трудового колективу за місцем роботи засудженого про передачу його на поруки. Крім того, судом взято до уваги думку прокурора, який в судовому засіданні просив звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи наведені вище обставини, суд прийняв обґрунтоване рішення про звільнення засудженого від призначеного йому покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку.

Доводи, викладені в поданні прокурора, щодо безпідставного звільнення ОСОБА_1 від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами спростовуються наявними у справі матеріалами.

Так, зі змісту вироку районного суду вбачається, що засудженого на підставі ст. 75 КК України звільнено з випробуванням від відбування покарання у виді позбавлення волі.

На даний вирок засудженим була подана апеляція, в якій він просив не позбавляти його права керувати транспортними засобами, оскільки робота трактористом - єдине джерело його прибутку.

Апеляційний суд, залишаючи апеляцію без задоволення, а вирок - без зміни, у своєму рішенні вказав, що не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від призначеного йому додаткового покарання.

Таким чином, районний суд фактично звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, а додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами за вироком суду підлягає реальному виконанню.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області погодилася з висновками суду першої інстанції і залишила вирок щодо ОСОБА_1 без зміни.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Виходячи з викладено, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити заступнику прокурора Херсонської області в задоволенні його касаційного подання на вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 01 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 16 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1.