Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 2 червня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Харківської області від 14 січня 2009 року,

цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженця та мешканця м. Григоріополя

республіки Молдови,

раніше не судимого,

засуджено: за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за п.п. "а", "г" ст. 93 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 42 КК України ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 13 травня 1996 року приблизно о 21-ій годині за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_4. та ОСОБА_5, які засуджені вироком Харківського обласного суду від 23 квітня 1999 року, шляхом обману проникли до квартири АДРЕСА_1, де вчинили розбійний напад на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час якого умисно вбили потерпілих, завдавши їм численні ножові поранення. Після вчиненого заволоділи грошима та майном на загальну суму 366 млн. 400 тис. карбованців (3664 грн.).

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить вирок щодо засудженого скасувати, а справу закрити. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно та однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів не доведено, а вирок ґрунтується лише на показаннях ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які обмовили її підзахисного.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 наводить аналогічні скарзі захисника доводи для скасування постановленого щодо нього вироку.

Заслухавши доповідь суді, виступ засудженого ОСОБА_1 про підтримання касаційної скарги, думку прокурора про залишення касаційної скарги засудженого без задоволення, а вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

До висновку про винність засудженого ОСОБА_1 у злочинах, за які його засуджено, суд дійшов на підставі доказів, перевірених у судовому засіданні, яким дав належну оцінку у вироку.

Твердження ж захисника та засудженого про те, що ОСОБА_1 не вчиняв розбійний напад на ОСОБА_6 і ОСОБА_7 під час якого умисно вбив потерпілих, є необґрунтованими.

Так, з аналізу показань ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які вони давали під час досудового слідства та у судовому засіданні при розгляді справи за їх обвинуваченням (1997-1999 р.р.) вбачається, що останні неодноразово та послідовно вказували на причетність ОСОБА_1 до вбивства потерпілих. Вони стверджували, що даний злочин організував та спланував ОСОБА_5 ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 вбивали ОСОБА_6, а ОСОБА_1 - ОСОБА_7, пояснювали, які саме речі викрали у потерпілих та як ними розпорядилися.

Під час проведення очної ставки між ОСОБА_3, ОСОБА_4. та ОСОБА_5, останні підтвердили дані раніше показання щодо участі ОСОБА_1 у вчиненні на потерпілих розбійного нападу та їх умисного вбивства, а при відтворенні обстановки та обставин події показали як ними це було вчинено.

Дані показання ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд визнав достовірним та допустимим джерелом доказів і обґрунтовано поклав в обнову обвинувального вироку щодо ОСОБА_1, оскільки вони підтверджуються і іншими зібраними по справі доказами.

Так, відповідно до протоколу огляду місця події у квартирі АДРЕСА_1 виявлено трупи чоловіка та жінки з ознаками насильницької смерті.

Потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що з квартири, де мешкала її донька, було викрадено музичний центр "Кенвуд", шкіряні куртки, телефон та інше майно.

Аналогічними за змістом показаннями потерпілої ОСОБА_9, яка крім перелічених речей, що були викрадені, вказала на викрадення і піджака сина.

Свідок ОСОБА_10. зазначив, що у середині травня 1996 року купив у свого знайомого ОСОБА_5 музичний центр "Кенвуд", який у подальшому був вилучений працівниками міліції, що підтверджується також протоколом обшуку.

З аналізу показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12. вбачається, що на початку 1996 року до них в гості приїхали ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а потім і ОСОБА_4 Через деякий час вказані особи разом з ОСОБА_5 принесли до них в квартиру музичний центр "Кенвуд", а ОСОБА_1 крім того приніс ще й чоловічий піджак.

Відповідно до протоколу пред'явлення предметів для впізнання, потерпіла ОСОБА_9 опізнала вилучений у квартирі подружжя Швидких піджак, що був викрадений під час вбивства її сина.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 ствердила, що з ОСОБА_1 познайомилася через свого майбутнього чоловіка - ОСОБА_3., з яким останній приїхав у м. Харків і проживав у комунальній квартирі, де мешкала її подруга ОСОБА_11. до середини липня 1996 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що посилання захисника і засудженого ОСОБА_1 щодо виїзду останнього з м. Харкова наприкінці січня 1996 року є надуманими, оскільки спростовуються наведеними та іншими на які є посилання у вироку доказами.

Тому дії ОСОБА_1 за п.п. "а", "г" ст. 93, ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року кваліфіковано правильно.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які би тягли скасування постановленого по справі судового рішення, не встановлено, а твердження захисника та засудженого щодо застосування до ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 недозволених методів ведення слідства були предметом ретельної перевірки і не знайшли свого підтвердження.

Покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і призначене з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчинених злочинів, даним щодо особи ОСОБА_1

Дане покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів -

касаційні скарги захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Харківської області від 14 січня 2009 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.