Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 28 травня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на вирок Подільського районного суду м. Києва від 3 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженця та мешканця м. Зонгулдак Республіки Туреччини, громадянина Туреччини, такого, що

судимості немає,

за ч. 1 ст. 119 КК України на два роки позбавлення волі;

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 3088 гривень 67 копійок витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він у ніч з 15 на 16 червня 2008 року приблизно о 00 годин 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля зупинки громадського транспорту "Житній ринок" по вул. Верхній Вал в м. Києві, під час бійки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин в ході словесної сварки з ОСОБА_2, усвідомлюючи та передбачаючи наслідки своїх дій, як небезпечні в момент заподіяння, але легковажно розраховуючи на їх ненастання, умисно відштовхнув від себе останнього, від чого ОСОБА_2. втратив рівновагу та, відступивши назад, впав на асфальтне покриття і вдарився задньою частиною голови об бордюр, отримавши тілесне ушкодження від якого помер в лікарні 20 червня 2008 року.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку місцевого суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а справу просить направити на новий судовий розгляд. Мотивує це тим, що судом ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки, яке є нижчим від найнижчої межі, встановленої санкцією цієї норми закону, без посилання на застосування ст. 69 КК України. Звертає увагу на те, що судом при призначенні засудженому покарання в достатній мірі не враховано тяжкість вчиненого злочину, який законом віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, а тому міра покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Указує на те, що рішення про задоволення цивільного позову є немотивованим.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання частково, вважала, що вирок підлягає зміні шляхом призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Доводи прокурора про істотне порушення кримінального та кримінально-процесуального закону є обґрунтованими.

Санкція ч. 1 ст. 119 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Згідно з ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України (2341-14) .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 334 КПК України суд зобов'язаний мотивувати призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України (2341-14) .

При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно з ст. 12 КК України віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, обставини, які пом'якшують - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та обтяжують покарання, зокрема, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, дані про особу засудженого, а саме позитивні характеристики, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, та дійшов обґрунтовано висновку про можливість призначення покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 119 КК України. Призначивши засудженому покарання у виді позбавлення волі на два роки, суд не указав про застосування ст. 69 КК України. Однак, таке порушення не є підставою для скасування вироку.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для скасування вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості колегія суддів не вбачає.

У ч. 5 ст. 334 КПК України міститься вимога викладення у мотивувальній частині вироку підстав для задоволення або відхилення цивільного позову.

Як убачається із матеріалів справи прокурор заявив цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 3088 гривень 67 копійок на відшкодування витрат на лікування ОСОБА_2 У матеріалах кримінальної справи міститься довідка Київської обласної клінічної лікарні, яка підтверджує указану прокурором у позові суму. Таким чином, рішення суду про задоволення цивільного позову є законним.

У зв'язку неправильним застосуванням кримінального закону вирок суду підлягає зміні.

Інших істотних порушення кримінально-процесуального закону, які б тягнули за собою скасування зазначено судового рішення, яке оскаржується у касаційному порядку, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 3 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити, вважати його засудженим за ч.1 ст. 119 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі.