Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Стрелець Т.Г.,

розглянула у порядку письмового розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва до Публічного акціонерного товариства Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів "РІАП" про стягнення заборгованості,

Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м Києва звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів "РІАП" про стягнення 4916,34 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Як встановлено, за наслідкам перевірки Управлінням питання щодо правильності нарахування та відшкодування ПАТ "КЗ РІАП" фактичних витрат на виплату і доставку пенсій науковим працівникам визначено, що за період з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року сума боргу відповідача складає 4916,34 грн.

Так, на адресу ПАТ "КЗ РІАП" позивач направив лист від 27.11.2014 року № 17167/010 з повідомленням про необхідність сплати суми витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (848-19) , і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за листопад 2014 року на суму 2459,07 грн.

Крім того, 22.12.2014 року на адресу Відповідача Управлінням направлено лист № 18579/010 з повідомленням про необхідність сплати суми витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (848-19) , і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за грудень 2014 року на суму 2457,27 грн.

У зв'язку з тим, що заборгованість перед Управлінням станом на лютий 2015 року ПАТ "КЗ РІАП" не сплачена, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (далі - Закон) що науковим працівником є вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації. Вченим - є фізична особа, яка має повну вишу освіту та проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні результати.

Згідно ст. 4 Закону суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності, на яких розповсюджується дія даного закону є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності.

Частиною 2 статті 24 цього вказаного Закону передбачено, що пенсія науковому (науково-педагогічно працівнику призначається при досягненні пенсійного віку і за наявності відповідного стажу наукової роботи. Для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового (науково-педагогічного) працівника за основним місцем роботи за весь період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника.

Приписи ч. 9 ст. 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на довідку ВАТ "Київського заводу "РІАП" від 06.11.2002 року № 02/895, видану ОСОБА_4 на підтвердження наявності в останнього наукового стажу на посадах наукового працівника.

Проте, зі змісту рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22.11.2005 року, яке набрало законної сили, вбачається, що ДП "КЗ "РІАП" та ВАТ "КЗ "РІАП" протягом всього часу функціонування займалося виключно виробничою діяльністю і в своєму складі наукових підрозділів не мало. Викладена у довідці від 06.11.2002 року № 02/895 інформація, що стала підставою для призначення ОСОБА_4 наукової пенсії, не відповідає дійсності. Крім того, вказана довідка відкликана ПАТ "КЗ РІАП" листами від 03.12.2014 року № П/592 та від 29.12.2014 року № П/624.

Також, зміст досліджених судами попередніх інстанцій документів (акта службового розслідування щодо походження довідки № 02/895 від 06.11.2002 року, письмових пояснень працівників ПАТ "КЗ РІАП", а також копій контракту від 24.03.1994 року № 3/178, який було укладено між ОСОБА_4, призначеним на посаду директора Київського заводу хімічних реактивів індикаторів та аналітичних препаратів "РІАП", та Міністерством промисловості України) свідчать, що довідка від 06.11.2002 року № 02/895 відповідачем не видавалась, а до трудових обов'язків ОСОБА_4 під час його роботи не входило проведення науково-організаційної діяльності.

Твердження позивача про те, що наявна у матеріалах копія листа Міністерства промислової політики України від 06.09.2002 року № 01/6-1-933 є безумовним підтвердженням функціонування на підприємстві наукового підрозділу судовою колегією оцінюється критично з огляду на те, що надання у вказаному листі визначення центральної заводської лабораторії, викладеного в довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, жодним чином не свідчить про те, що саме такий підрозділів з відповідними функціональними обов'язками був створений у відповідача у період роботи ОСОБА_4 на займаних посадах.

Отже, оскільки матеріалами справи не підтверджується факт зайняття ОСОБА_4 науковою діяльністю у період роботи на підприємстві, підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 року у цій справі залишити без змін.

ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.