Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 15 червня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_6 на судові рішення щодо засудженого,

вироком Богуславського районного суду Київської області від 4 серпня 2009 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя с. Мисайлівка Богуславського району Київської області, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років;

- за ч. 1 ст. 135 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватими та засуджено за те, що він 8 січня 2009 року в нічний час, за попередньою змовою з ОСОБА_7, для з’ясування стосунків з ОСОБА_8 і помсти йому за поширення відомостей, які, на думку ОСОБА_7 принижували її честь та гідність, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 обманним шляхом запросили його до салону автомобіля, де між ним та ОСОБА_6 виникла сварка. Доїхавши до лісової дороги біля с. Шупики Богуславського району Київської області, ОСОБА_6 умисно завдав ОСОБА_8 численні удари руками в голову та інші частини тіла, а ОСОБА_7 – у голову, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження. Після цього засуджені наказали потерпілому роздягнутися, викинули його одяг і залишили ОСОБА_8 у небезпечному для життя стані без допомоги та можливості вжити заходів до самозбереження. Смерть потерпілого настала від внутрішньочерепної травми з крововиливами під оболонки головного мозку та забоєм головного мозку.

Цим же вироком засуджено і ОСОБА_7, щодо якої касаційне подання та скарги не подані.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2009 року вирок щодо засуджених залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_1 вважає, що викладені у вироку висновки суду про спрямованість умислу ОСОБА_6 на спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними по справі доказами. Стверджує, що ініціатором бійки був потерпілий, а його підзахисний тільки оборонявся від нападу та перешкоджав останньому наносити удари його нареченій ОСОБА_7 й ображати її, та при цьому він лише завдав декілька ударів у обличчя, тобто захисник стверджує, що від дій ОСОБА_6 не могла настати смерть потерпілого ОСОБА_8. Крім того, посилається на те, що при призначенні ОСОБА_6 покарання судом не було враховано ряд пом’якшуючих його покарання обставин, які давали підстави для призначення більш м’якого покарання. Просить судові рішення щодо ОСОБА_6 змінити, перекваліфікувати його дії із ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України та пом’якшити засудженому покарання.

- захисник ОСОБА_2 та засуджений ОСОБА_6 висловлюють аналогічні доводи та прохання.

На дані касаційні скарги представником потерпілих ОСОБА_5 подано заперечення, з проханням залишити касаційні скарги захисників та засудженого ОСОБА_6 без задоволення, а судові рішення щодо засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без зміни.

Заслухавши доповідача, пояснення захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підтримання поданих касаційних скарг, потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, їх представника ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення касаційних скарг, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги належить залишити без задоволення, а у порядку ст. 395 КПК України судові рішення щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - змінити.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному заподіянні ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, підтверджується дослідженими та належно оціненими судом доказами, які докладно наведені у судових рішеннях.

Зокрема, засуджені як під час досудового слідства, так і у судовому засіданні визнали, що у ході конфлікту, який стався між ними та потерпілим у зв’язку з тим, що останній зводив наклепи на ОСОБА_7, вони побили ОСОБА_8. та залишили його неподалік лісової дороги поблизу с. Шупики, де і було виявлено труп останнього.

Засуджений ОСОБА_6 також підтвердив, що він разом із ОСОБА_7 8 січня 2009 року розшукали ОСОБА_8., якого запросили в автомобіль для розмови, щоб той припинив розповсюджувати плітки про ОСОБА_7 З цього приводу між ними виникла сварка і з метою продовження з’ясування стосунків вони приїхали до лісу, де між ними виникла бійка, у ході якої він завдав два удари кулаком у голову та один удар в обличчя ОСОБА_8. Від кожного його удару ОСОБА_8 падав і знову зводився на ноги, а після третього удару вже не зміг піднятися. Потім ОСОБА_7, яка в цей час стояла осторонь, підійшла й ногою завдала удар у голову потерпілого (т.3, а.с. 197).

Крім того, винуватість ОСОБА_6 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, засудженої ОСОБА_7, яка у явці з повинною добровільно повідомила, що саме для з’ясування стосунків з ОСОБА_8 і помсти йому за поширення відомостей, які принижували її честь та гідність, вона разом із ОСОБА_6 на автомобілі останнього, доїхавши до лісової дороги, завдали численні удари ОСОБА_8 руками й ногами в голову та інші частини тіла, а потім поїхали з місця скоєння злочину.

Ці показання засуджених узгоджуються із даними, що містяться у протоколах огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, у ході яких ОСОБА_6 і ОСОБА_7 розказували та показували, як вони завдавали удари потерпілому, та інших наведених у вироку доказах.

За висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_8. настала від внутрішньочерепної травми з крововиливами під оболонки головного мозку та забоєм головного мозку. Дана травма утворилася від дії твердого предмета, в тому числі в результаті дії рук та ніг. Із висновку додаткових судово-медичних експертиз убачається, що в голову потерпілого завдано не менше 4-х зі значною силою ударів, та смерть ОСОБА_8. настала у місці виявлення його трупа. Після отримання внутрішньочерепної травми потерпілий міг здійснювати активні рухи дуже короткий проміжок часу, після чого наступила втрата свідомості, а потім смерть.

Сукупністю цих доказів спростовано доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_6 не бив потерпілого у голову, а тільки завдав йому декілька ударів по обличчю у відповідь на удари ОСОБА_8.

Таким чином, всебічно, повно й об’єктивно дослідивши всі обставини справи, суд дійшов обґрунтованого висновку, що, завдаючи зі значною силою удари потерпілому в голову, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діяли з метою заподіяння ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, і саме такі тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого, останньому було заподіяно.

Дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кваліфіковано відповідно до встановлених судом обставин вчинення злочину і вважати неправильною кваліфікацію їх дій за ч. 2 ст. 121 КК України касаційних підстав не має.

Покарання засудженому ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та пом’якшуючих покарання обставин. Саме з урахуванням тих пом’якшуючих покарання обставини, на які захисники та засуджений посилаються у своїх касаційних скаргах, суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, яке за розміром є наближеним до мінімальної межі санкції, передбаченої ч. 2 ст. 121 КК України. Призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для його пом’якшення колегією суддів не знайдено.

Разом із тим суд, кваліфікуючи дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 135 КК України, припустився помилки.

Так, із наведеного у вироку обвинувачення, визнаного судом доведеним, убачається, що ОСОБА_6 8 січня 2009 року в нічний час, за попередньою змовою з ОСОБА_7, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 умисно завдали йому численні удари руками в голову та інші частини тіла. Унаслідок зазначених дій засуджених потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинило його смерть.

Ураховуючи, що між зазначеними діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та настанням наслідків – смерті потерпілого встановлений прямий причинний зв'язок, колегія суддів вважає, що їх дії у цій частині, спрямовані проти життя та здоров’я особи, охоплюються складом умисного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і додаткової кваліфікації ще й за іншими законами, які передбачають відповідальність за злочини проти життя та здоров'я особи, у тому числі й за ч. 1 ст. 135 КК України, не потребують.

Виходячи з наведеного, кваліфікація дій засуджених за ч. 1 ст. 135 КК України підлягає виключенню із судових рішень як зайва.

Зазначене рішення не впливає на правильність призначеного засудженим за ч.2 ст. 121 КК України покарання.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Богуславського районного суду Київської області від 4 серпня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2009 року в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з м і н и т и.

Виключити з цих судових рішень кваліфікацію дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 135 КК України як зайву.

Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Вважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.