Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Широківського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2009 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2009 року щодо нього.

Цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, такий, що

неодноразово судився, в тому числі,

22.08.2002 р. Криворізьким райсудом

Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 3 КК України

на 4 роки 6 місяців позбавлення волі,

29.12.2005 р. був звільнений умовно-достроково

на 10 місяців 3 дні;

29.09.2008 р. Дзержинським райсудом м. Кривого

Рогу за ст. ст. 27 ч. 5, 190 ч. 2, 358 ч. 2 КК України

на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на п’ять років шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання приєднано частково невідбуту частину покарання за вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22.08.2002 року, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком і вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29.09.2008 року, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на шість років.

Також даним вироком засуджено ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржуються.

Вирішено у справі цивільні позови та питання про судові витрати.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни. Рекомендовано суду першої інстанції в порядку ст. ст. 409, 411 КПК України уточнити вирок у частині призначення ОСОБА_1 покарання.

Постановою судді Широківського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2009 року уточнено резолютивну частину вироку цього ж суду від 27 квітня 2009 року і зазначено, що ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на п’ять років шість місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком і вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29.09.2008 року ОСОБА_1 визначено п’ять років дев’ять місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання приєднано частково невідбуту частину покарання за вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22.08.2002 року і остаточно ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на шість років.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він наприкінці лютого 2006 року приблизно о 1-ій год., діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, проникли у приміщення сараю, розташованому на території АДРЕСА_1, звідки таємно викрали корову, що належала ОСОБА_5, вагою 400 кг. вартістю 3000 грн.

Крім того, у період з 16 лютого 2007 року по 22 лютого 2008 року на території Дніпропетровської області ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою у різному складі з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 повторно вчинив за встановлених судом обставин крадіжки рогатої худоби, поєднані з проникненням у приміщення, внаслідок чого заподіяв потерпілим матеріальну шкоду на суму:

ОСОБА_6 – 4100 грн.; ОСОБА_7 і ОСОБА_8 – 4600 грн.; ОСОБА_9 – 4600 грн.; ОСОБА_10 і ОСОБА_11 – 5100 грн.; ОСОБА_12 – 5000 грн.: ОСОБА_13 – 4300 грн.; ОСОБА_14 – 4000 грн.; ОСОБА_15 – 4900 грн.; ОСОБА_16 – 6550 грн.; ОСОБА_17 – 4700 грн.; ОСОБА_18 – 2600 грн.; ОСОБА_19 – 4100 грн.; ОСОБА_20 – 4650 грн.; ОСОБА_21 – 5200 грн.; ОСОБА_22 – 5150 грн.; ОСОБА_23 – 4650 грн.; ОСОБА_24 і ОСОБА_25 по 5150 грн. кожній; ОСОБА_26 – 3200 грн.; ОСОБА_27 – 3700 грн.; ОСОБА_28 – 4700 грн.; ОСОБА_29 – 4500 грн.

У касаційній скарзі і доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Заперечує вчинення ним крадіжок майна у потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_10 і ОСОБА_17, посилаючись на наявність алібі. Стверджує, що явку з повинною давав внаслідок застосування до нього незаконних методів слідства. Вказує на позбавлення права ознайомитись з матеріалами справи після постановлення вироку.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджується доказами, які судом всебічно та повно досліджено і належно оцінено.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що він крадіжки майна потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_10 і ОСОБА_17 не вчиняв, є безпідставними.

Так, упродовж досудового слідства і наприкінці судового розгляду ОСОБА_1 повністю визнавав вину у таємному викраденні чужого майна і давав змістовні показання про обставини їх вчинення. Зокрема, він показував, що наприкінці лютого 2006 року зі знайомим на ім’я ОСОБА_30 на автомобілі "Деу Сенс", на якому працював водієм таксі, приїхали на околицю с. Павлівки Криворізького району і в цьому селі з сараю на території домоволодіння ОСОБА_5 вчинили крадіжку корови. 12 травня 2007 року він за попередньою змовою з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 таємно викрали з сараю в с. Вільне Апостолівського району корову, що належала ОСОБА_11 і ОСОБА_10, а в ніч на 10 червня 2007 року з ОСОБА_4 вчинив крадіжку корови у ОСОБА_17 в с. Андріївка Широківського району.

При відтворені обстановки та обставин події ОСОБА_1 у присутності понятих підтвердив свої показання і на місці показав і розповів про обставини вчинення ним даних злочинів.

Наведені вище показання ОСОБА_1 про вчинення даних злочинів об’єктивно узгоджуються з показаннями потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_10 і ОСОБА_17 про викрадення у них корів та розмір заподіяних їм збитків, показаннями засуджених в цій справі ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, з яких вбачається, що вони за попередньою змовою з ОСОБА_1 вчиняли крадіжки чужого майна, в тому числі за епізодами викрадення корів у потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_10 і ОСОБА_17, а також з даними, що містяться в протоколах огляду місця події, довідці про вартість великого рогатого скота на дату вчинення крадіжок, іншими дослідженими судом доказами.

Із матеріалів справи вбачається, що доводи ОСОБА_1 про те, що в 2006 році знаходився на заробітках в Російській Федерації, а в період травня-червня 2007 року був травмований, а, отже, не міг вчиняти злочини, перевірялись судом і наведене ним алібі не підтвердилось.

Зокрема, суд у вироку послався на дані, що містились у довідці СКВМ Жовтневого РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 7.04.2009 року, з якої слідує, що ОСОБА_1, якого було засуджено 22.08.2002 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області та було звільнено 29.12.2005 року умовно-достроково на 10 місяців 3 дні, з 25.12.2005 року по 25.12.2006 року знаходився під адміністративним наглядом і його порушень виявлено не було (т. 12, а. с. 100).

За даними довідки, виданої головним лікарем міської клінічної лікарні № 8 м. Кривого рогу, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 3 березня по 19 березня 2007 року (т. 11, а. с. 77).

Дослідивши всебічно, повно і об’єктивно зібрані в справі докази, суд дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у крадіжках чужого майна, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб і поєднаних з проникненням у приміщення.

Крім того, по суті аналогічні, як і в касаційній скарзі, доводи апеляції засудженого ОСОБА_1, перевірялись апеляційним судом і в його ухвалі наведені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно, покарання йому призначено з дотриманням ст. 65 КК України.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього незаконних методів досудового слідства є безпідставними. Аналогічні доводи перевірялись прокурором і судом. За результатами перевірки наведені факти не підтвердились і постановою прокурора від 23.10.2008 року в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції ОСОБА_31 і ОСОБА_32 відмовлено на підставі ст. 6 п. 1 КПК України за відсутністю події злочину (т. 11, а. с. 57).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не виявлено.

Посилання засудженого ОСОБА_1 про те, що суд не ознайомив його з матеріалами справи є безпідставними. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений в повному обсязі з матеріалами справи, в тому числі з протоколом судового засідання, що підтверджується його розпискою (т. 13. а. с. 63).

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.