Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 28 травня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця міста Ялти Автономної Республіки Крим, раніше судимого 25 січня 2007 року за ч. 3 ст. 27, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна,

за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного попереднім вироком від 25 січня 2007 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання - довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та мешканця міста Ялти Автономної Республіки Крим, раніше неодноразово судимого, востаннє 20 грудня 2004 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України на чотири роки позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі;

- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 2 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_4 визначено покарання - п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком від 20 грудня 2004 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, ОСОБА_4 призначено остаточне покарання - п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5. за таких обставин.

У листопаді 2004 року ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_4 вчинити умисне вбивство ОСОБА_5. з метою заволодіння його квартирою, на що він погодився. З метою реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розробили план вчинення умисного вбивства ОСОБА_5., відповідно до якого ОСОБА_4 повинен був бути безпосереднім виконавцем вбивства, а ОСОБА_1 - організувати умови вчинення цього злочину.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 в середині листопада 2004 року з метою підшукування місця для вчинення вбивства ОСОБА_5., під приводом вигулу своєї собаки, з водієм таксі ОСОБА_6 на автомашині "Опель-Кадет" р. н. НОМЕР_1 виїхав до лісового масиву поблизу селища Василівка міста Ялти, де обрав місце для вчинення злочину.

19 листопада 2004 року ОСОБА_1 з метою полегшення вчинення злочину, знаючи, що ОСОБА_5. є членом фотоклубу м. Ялти і займається художнім фотографуванням, зателефонував йому на домашній телефон і запропонував за грошову винагороду сфотографувати його (ОСОБА_1) з другом на фоні пам'яток м. Ялти, на що ОСОБА_5. погодився.

Далі, в один з днів після 19 листопада 2004 року ОСОБА_4 і ОСОБА_1 з водієм таксі ОСОБА_6, який не був обізнаний про злочинні наміри засуджених, на автомашині "Опель-Кадет" р. н. НОМЕР_1 виїхали до місця, яке заздалегідь було обрано ОСОБА_1, і викопали яму з метою подальшого захоронення трупа ОСОБА_5.

27 листопада 2004 року ОСОБА_4 і ОСОБА_1 взяли у ОСОБА_7 дерев'яну бейсбольну биту як знаряддя для вчинення запланованого злочину.

2 грудня 2004 року вранці ОСОБА_4 і ОСОБА_1, маючи намір на умисне вбивство ОСОБА_5. з метою заволодіння його квартирою, взявши з собою заздалегідь заготовлені дерев'яну биту, лопату і цемент, в обумовлений з ОСОБА_5 час, на автомобілі ВАЗ-2101 р. н. НОМЕР_2, який ОСОБА_1 цього ж дня взяв у тимчасове користування у ОСОБА_7, приїхали до будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_5, викликав його з будинку, після чого всі втрьох поїхали до Массандрівського парку міста Ялта, де ОСОБА_5. фотографував ОСОБА_4 і ОСОБА_1

В парку ОСОБА_1 і ОСОБА_4 запропонували ОСОБА_5 поїхати фотографуватися до лісу, на що той погодився. Приблизно о 12-й годині ОСОБА_1 і ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 приїхали до лісового масиву поблизу селища Василівка міста Ялта до Ялтинського водосховища, де засуджені заздалегідь підготували яму для захоронення трупа ОСОБА_5.

Діючи узгоджено, з метою вбивства ОСОБА_5. з корисливих мотивів, у той час, коли ОСОБА_5. фотографував ОСОБА_1, ОСОБА_4 заздалегідь заготовленою дерев'яною битою завдав удару ОСОБА_5 по потилиці, від чого той упав на землю. Продовжуючи свої злочинні дії, узгоджені з ОСОБА_1, і бажаючи настання смерті ОСОБА_5., ОСОБА_4 бейсбольною битою завдав численні удари по голові та передпліччю ОСОБА_5. та вбив його.

Смерть ОСОБА_5. настала в результаті численних переломів кісток черепа з пошкодженням речовини головного мозку.

Після вчинення вбивства, з метою приховання слідів злочину, ОСОБА_4 і ОСОБА_1 перетягнули труп ОСОБА_5. у заздалегідь підготовлену яму, де присипали труп цементом і землею, після чого на автомобілі з місця вчинення злочину зникли.

Отримати матеріальну винагороду від заволодіння квартирою ОСОБА_5. ОСОБА_4 не зміг, оскільки 20 грудня 2004 року за вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим за раніше вчинені злочини, передбачені ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України, його було засуджено на чотири роки позбавлення волі.

ОСОБА_1, використовуючи підставних осіб, не обізнаних про його злочинні наміри, по підробленому паспорту ОСОБА_5. організував незаконний продаж належної потерпілому квартири, який було здійснено 3 березня 2005 року.

Крім того, ОСОБА_4 у жовтні 2004 року, приблизно о 4-й годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за місцем мешкання ОСОБА_8, в квартирі АДРЕСА_2 партизанів у місті Ялта, таємно викрав мобільний телефон марки "Самсунг Т-400", вартістю 900 гривень, зі стартовим пакетом оператора мобільного зв'язку "Київстар" вартістю 50 гривень, чим спричинив ОСОБА_8 шкоду на загальну суму 950 гривень. З викраденим зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, що призвело до неправильного застосування кримінального закону та необґрунтованого засудження його підзахисного.

Зокрема, у скарзі йдеться про те, що суд безпідставно поклав в основу вироку суперечливі показання на досудовому слідстві страждаючого на психічний розлад ОСОБА_4

Крім того, на думку захисника, показання свідка ОСОБА_9 на які суд послався на підтвердження винуватості ОСОБА_1, є недопустимими.

Захисник вважає, що суд не встановив знаряддя вчинення вбивства ОСОБА_5. та безпідставно визнав ОСОБА_1 організатором злочину.

На думку захисника, суд належним чином не з'ясував обставин продажу квартири потерпілого.

Захисник просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу щодо нього - закрити.

Засуджений ОСОБА_1 в своїй касаційній скарзі та доповненнях до неї посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, неправильне застосування кримінального закону.

Зокрема, на те, що суд необґрунтовано не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11., ОСОБА_7, а також і показання засудженого ОСОБА_4, які підтверджують його (ОСОБА_1) невинуватість у вчиненні умисного вбивства.

Зазначає, що суд необґрунтовано послався як на доказ на його записки до ОСОБА_4, з яких нібито видно, що він тиснув та погрожував ОСОБА_4; що протокол судового засідання підроблений. Вважає, що суд необґрунтовано встановив його (ОСОБА_1) участь в здійсненні купівлі-продажу квартири ОСОБА_5. як злочин.

Крім того, посилається на призначення йому надмірно суворого покарання.

ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити та призначити йому покарання на визначений строк.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_4 - ОСОБА_12 зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону.

Так, у скарзі йдеться про те, що ні досудовим слідством ні судом не доведено корисливого мотиву в діях ОСОБА_4

Зазначає захисник і про те, що на порушення вимог п. 3 ст. 76 КПК України в справі не призначено судово-психіатричну експертизу щодо його підзахисного, який страждає на психічний розлад.

На думку захисника, аналіз досліджених у судовому засіданні доказів свідчить про те, що дії ОСОБА_4 мають бути кваліфіковані за ст. 396 КК України, про що захисник і просить у своїй скарзі.

Подана засудженим ОСОБА_4 касаційна скарга ним відкликана.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу; думку прокурора, який просив залишити касаційні скарги без задоволення, а судове рішення щодо засуджених - без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Так, під час досудового слідства ОСОБА_4 зазначав, що саме ОСОБА_1 запропонував йому вбити ОСОБА_5. з метою заволодіння квартирою потерпілого. Твердив ОСОБА_4 і про те, що разом із ОСОБА_1 вони заздалегідь придбаною лопатою викопали яму для захоронення трупа ОСОБА_5. За показаннями ОСОБА_4, вони з ОСОБА_1 привезли ОСОБА_5. до місця, де була викопана яма та, вбивши потерпілого битою, яку вони взяли у квартирі ОСОБА_7, захоронили труп у приготованому місці (т. 4 а.с. 67-68, 71, 72-75, 228-237).

Відповідно до протоколу відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_4 показав місце, де було вбито потерпілого ОСОБА_5. та поховано його труп. При розкопці у цьому місці було знайдено рештки трупа невідомого чоловіка (т. 3 а.с. 84-90).

Згідно з протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ОСОБА_4 підтвердив, що вбивство ОСОБА_5. він вчинив разом з ОСОБА_1, знаряддям злочину була бейсбольна бита, а потерпілого вивезли до місця вчинення злочину на автомобілі ОСОБА_7 (т. 5 а.с. 41-48).

Потерпіла ОСОБА_12. показала, що на початку зими 2004 року ОСОБА_5, який є її родичем, припинив відповідати на її телефонні дзвінки, а потім телеграмою їй було повідомлено, що ОСОБА_5. зник без вісті, а квартира його продана (т. 2 а.с. 62-66).

Свідок ОСОБА_6 стверджував, що на початку листопада 2004 року він, на прохання ОСОБА_1, возив його на своєму автомобілі до лісу поблизу селища Василівка. ОСОБА_1, пішовши у ліс, повернувся приблизно через 25 хвилин.

Крім того, ОСОБА_6 зазначав, що в кінці листопада 2004 року ОСОБА_1 знову попрохав його відвезти до того ж місця, пояснивши що хоче встановити стіл та лавки для святкування дня народження дружини. Заїхавши, на вимогу ОСОБА_1, за ОСОБА_4, вони поїхали до магазину будматеріалів, де ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбали штикову лопату. Після цього він відвіз їх до лісового масиву селища Василівка, де вони вийшли з машини, взявши із собою лопату, а через півгодини повернулися і поїхали в місто. За поїздку розрахувався ОСОБА_1

Згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_4 як особу, яку він возив разом з ОСОБА_1 до лісового масиву поблизу селища Василівка міста Ялта в кінці листопада 2004 року (т. 4 а.с. 23).

Відповідно до протоколу очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 свідок підтвердив свої показання про те, що ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 їздили до лісового масиву поблизу селища Василівка міста Ялта (т. 4 а.с. 24).

Під час відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_6 показав місце, куди він відвозив ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в кінці листопада 2004 року (т. 5 а.с. 61-64).

Свідок ОСОБА_7 на досудовому слідстві зазначав, що у нього в квартирі була бейсбольна бита, а в листопаді 2004 року після того, як до нього приходили ОСОБА_1 та ОСОБА_4, бита зникла. Твердив свідок і про те, що через декілька днів після попередніх відвідин ОСОБА_1 попросив у нього на пару годин автомобіль, проте довго не повертав його (т. 7 а.с. 41-44, 92-98).

Під час проведення очної ставки між ОСОБА_1 та ОСОБА_7. свідок підтвердив свої показання і додав, що ОСОБА_4 до його автомобіля доступу не мав, крім того, ОСОБА_1 телефонував йому декілька разів та просив нічого не говорити працівникам міліції про биту і про користування автомобілем, пропонуючи за це 500 доларів США.

За висновком судово-медичної експертизи на напівскелетованому трупі були виявлені такі ушкодження: багатооскольчаті переломи обох тім'яних кісток, потиличної кістки та кісток основи черепу; локальний лінійний перелом лівої тім'яної кістки, оскольчаті переломи обох кісток правого передпліччя.

Ушкодження, виявлені на трупі, спричинені з достатньою силою для їх виникнення. Ушкодження у виді оскольчатих переломів кісток черепа виникли, більш вірогідно, при направленні ударів ззаду наперед.

Вірогідною причиною смерті, враховуючи численність переломів кісток черепа, може бути черепно-мозкова травма з пошкодженням кісток черепа та речовини головного мозку (т. 3 а.с. 121-125).

Відповідно до висновку судово-медичної криміналістичної експертизи череп від трупа невідомого чоловіка, виявленого у лісі, неподалік від селища Василівка міста Ялта в районі водосховища, належить ОСОБА_5, 1926 року народження (т. 3 а.с. 168-185).

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14. та ОСОБА_15. зазначали, що в грудні 2004 року ОСОБА_5. зник без вісті.

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які були сусідами потерпілого, підтвердили, що в грудні 2004 року ОСОБА_5. зник. Через деякий час у квартиру потерпілого почала заселятися жінка, яка пояснила, що купила цю квартиру.

Свідок ОСОБА_18. показала, що в кінці грудня 2004 року вона звернулася до знайомого ОСОБА_10 з проханням підшукати квартиру в місті Ялта для купівлі. Через деякий вона купила квартиру АДРЕСА_3 та в присутності нотаріуса передала 30 000 доларів США і 37 000 гривень чоловікові, який пред'явив документи на ім'я ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_19 стверджувала, що при укладенні договору купівлі-продажу вказаної квартири ОСОБА_1 попросив її представитись онукою мнимого ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_20 показав, що, на прохання його знайомої ОСОБА_18., знайшов квартиру, що продавалась, у будинку № 28 по вулиці Садовій. На укладення угоди до нотаріуса також приїхав ОСОБА_1, з автомобіля якого вийшли продавець - чоловік похилого віку та ОСОБА_19, що представлялась онукою продавця.

Причетність ОСОБА_1 до продажу квартири ОСОБА_5. підтвердили також свідки ОСОБА_21, ОСОБА_11

Апеляційний суд повно і всебічно дослідив ці та інші зібрані в справі докази і дав їм у вироку відповідну правову оцінку.

Оскільки ОСОБА_4 у судовому засіданні змінив свої показання, які давав на досудовому слідстві, суд ретельно перевірив як ті, так і інші показання, з'ясував причину зміни показань та поклав в основу вироку ті показання, які відповідають фактичним обставинам та підтверджуються іншими доказами.

Належним чином перевірив суд і показання ОСОБА_1, який заперечував свою причетність до вчинення злочину, при цьому суд навів у вироку оцінку доводів, на які ОСОБА_1 посилався на свій захист.

Виходячи з сукупності доказів, які отримали відповідну правову оцінку у вироку, суд обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо вбивства ОСОБА_5. за п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, встановлена роль кожного із засуджених у вчиненні злочину, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону злочину, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи. Тому колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового і судового слідства, є безпідставними.

Необґрунтованими є й доводи захисника ОСОБА_2 про те, що суд не встановив знаряддя злочину, оскільки, як видно з вироку, вбивство ОСОБА_5. було вчинене за допомогою бейсбольної бити, а висновок суду у цій частині є належним чином умотивованим.

Не може погодитися колегія суддів і з доводами захисника ОСОБА_3 про відсутність доказів щодо наявності у ОСОБА_4 корисливого мотиву вчинення злочину.

Як видно з матеріалів справи, під час досудового слідства ОСОБА_4 давав детальні показання про те, що вбивство ОСОБА_5. було вчинене з метою заволодіння квартирою потерпілого. ОСОБА_1, за словами ОСОБА_4, обіцяв продати цю квартиру і допомогти за виручені від продажу кошти уникнути йому (ОСОБА_4) кримінальної відповідальності за раніше вчинені злочини.

У судовому засіданні ОСОБА_4, хоча й заперечував участь ОСОБА_1 у вбивстві, проте також зазначав, що злочин було вчинено з метою заволодіння квартирою потерпілого.

В подальшому, як було встановлено судом, квартира ОСОБА_5. дійсно була продана за безпосередньої участі ОСОБА_1

За висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 на будь-які психічні захворювання не страждає, на момент вчинення інкримінованого йому діяння усвідомлював свої дії і міг ними керувати (т.4 а.с. 42-45).

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_3 про те, що його підзахисний страждає на психічний розлад, у зв'язку з чим суд мав призначити ще одну експертизу для визначення психічного стану ОСОБА_4

Не можна погодитись і з доводами захисника ОСОБА_3 про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_4 з п.п. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України на ст. 396 КК України.

Судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів було встановлено, що ОСОБА_4 був обізнаний з планом вчинення злочину, розробленим ОСОБА_1, брав участь у готуванні до вчинення злочину та був безпосереднім виконавцем убивства ОСОБА_5., а тому колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані як убивство з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про підробку протоколу судового засідання колегія суддів також вважає необґрунтованими.

Як видно з матеріалів справи, протокол судового засідання відповідає вимогам ст. 87 КПК України. З цим протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений і подав на нього свої зауваження, які були розглянуті відповідно до вимог ст. 88-1 КПК України.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі, суд, дотримуючись вимог ст.ст. 64, 65 КК України, належним чином умотивував своє рішення з посиланням на встановлені обставини і дані, які характеризують засудженого.

Підстав вважати призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання надмірно суворим, про що йдеться у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не вбачає.

Покарання, яке суд призначив ОСОБА_4 за вчинені ним злочини, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення, про що йдеться в касаційній скарзі захисника ОСОБА_3, немає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці судового рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у касаційному порядку не виявлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - без зміни.