Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 15 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 2 березня 2010 року щодо ОСОБА_1

Вироком суду

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

жителя м. Чернівців, такого, що не має

судимості на підставі ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1500 грн моральної шкоди, у дохід держави – 93 грн 84 коп. судових витрат, 620 грн 20 коп. та 177 грн 20 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілих.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди залишено без розгляду.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою Апеляційного суд Чернівецької області від 2 березня 2010 року вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 грудня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінено в частині стягнення із засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 1500 грн. У решті вирок залишено без змін.

Як визнав суд, ОСОБА_4 26 серпня 2009 року приблизно о 8 год. 30 хв. з метою грубого порушення громадського порядку, виражаючи явну неповагу до суспільства у вигляді безпричинного приставання до громадян за місцем свого проживання взяв спеціально пристосований гумовий кийок, заздалегідь приготовлений для завдання тілесних ушкоджень, вийшов зі свого будинку на вулицю та підійшов до огорожі будинку АДРЕСА_1 де проживав ОСОБА_5 ОСОБА_4 із зазначеним кийком у руках перескочив огорожу і, перебуваючи на подвір’ї будинку № 42, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, висловлюючись нецензурними словами, підійшов до ОСОБА_2 й ногою завдав йому удар в пах, а гумовим кийком завдав ще декілька ударів по різних частинах тіла тулуба потерпілому ОСОБА_6 Після одного з ударів потерпілий упав на землю, а ОСОБА_4 продовжував завдавати удари гумовим кийком. У результаті чого потерпілому було завдано легкі тілесні ушкодження.

Крім того, продовжуючи свої хуліганські дії, приблизно о 9 годині 20 хвилин ОСОБА_4 вийшов із двору будинку АДРЕСА_2 по цій же вулиці, де проживає сім’я ОСОБА_7 та завдав ОСОБА_8 гумовим кийком один удар по голові та один удар по спині, після чого завдав один удар ОСОБА_9 по голові, від чого останній упав на землю, а ОСОБА_4 з хуліганських спонукань, гумовим кийком завдав ще декілька ударів ОСОБА_9 по різних частинах тулуба. У результаті цих дій ОСОБА_4 заподіяв потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров’я.

У касаційному поданні заступник прокурора просить вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 2 березня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону та призначення винному м’якого покарання. Прокурор зазначає, що суд безпідставно звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, що не відповідає тяжкості скоєного злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_10 про підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні хулігансьва за обставин, вказаних у вироку, прокурором не оспорюється.

Призначаючи покарання ОСОБА_11, суд урахував те, що він за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та дружину інваліда 2 групи, у судовому засіданні попросив вибачення у потерпілих.

Саме ці обставини, за висновком суду, свідчили про можливість призначення ОСОБА_11 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 296 КК України та звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Однак, такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим у ст. 65 КК України.

Рішення суду про звільнення винного від відбування покарання з випробуванням є передчасним та постановлене без урахування інших обставин справи. Зокрема, тяжкості вчиненого злочину та кількості потерпілих.

Крім того, поза увагою суду залишилося те, ОСОБА_4 визнав себе винним лише частково, шкоду потерпілим не відшкодував.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_11 покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України, не може бути необхідним та достатнім для його виправлення.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляцію потерпілих у тому числі й про м’якість призначеного ОСОБА_11 покарання, не звернув увагу на їх доводи та залишив вирок місцевого суду без зміни.

Тому касаційне подання прокурора підлягає задоволенню, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд у зв`язку із м’якістю призначення покарання.

При новому судовому розгляді справи суд має розглянути справу щодо ОСОБА_1 з дотриманням чинного законодавства. У разі доведеності винуватості, суд має прийняти законне та обґрунтоване рішення в частині призначення покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Чернівецької області задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 2 березня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж місцевого суду в іншому складі суддів.