Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 травня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Донецької області від 2 лютого 2009 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судиму,

1). 31.07.2003 р. за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186, ст. 70 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі;

2). 18.12.2007 р. ч.1 ст. 164 КК України на 2 роки обмеження волі;

- за п.п. 4, 12 ч.2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі, а на підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань призначених за цим вироком і попереднім, остаточно призначено на 13 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не маючої судимості в силу ст. 89 КК України,

- за п.п. 4, 12 ч.2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі;

Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Фінансового Управління Горловської міської ради, в рахунок відшкодування витрат на поховання потерпілої ОСОБА_3 400 грн. 95 коп.

Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за те, що вони 1 листопада 2007 року близько 16 год. 30 хв., в квартирі АДРЕСА_1 розташованого в Центрально-міському районі м. Горловки, під час розпивання спиртних напоїв разом з ОСОБА_3 на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, за попередньою змовою між собою вирішили вчинити з особливою жорстокістю умисне вбивство останньої.

Реалізуючи свій злочинний умисел засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2. почергово завдали потерпілій ОСОБА_3 низку ударів ногами, руками і дерев'яної ніжкою від табурета по різним частинам тіла, в тому числі в життєво важливий орган-голову.

Продовжуючи свої умисні дії, направлені на умисне вбивство ОСОБА_3 і бажаючи в процесі вбивства завдати останній особливих фізичних страждань ОСОБА_1 та ОСОБА_2. ножем, почергово, завдали потерпілій велику кількість ударів в область лівої сідниці, причинивши останній протягом 30 хвилин не менше 50 травматичних ушкоджень, від яких настала смерть ОСОБА_3

У касаційному поданні прокурор вважає, що вирок в частині призначення покарання ОСОБА_1 підлягає скасуванню, оскільки при визначені остаточного покарання ОСОБА_1 суд керувався вимогами ч.4 ст. 70 КК України і зарахував в строк відбування покарання за цим вироком у виді позбавлення волі, невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді обмеження волі, при цьому не врахувавши вимог ст. 72 КК України. У зв'язку з цим просить вирок в частині призначення покарання засудженій ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 вказує на однобічність і неповноту досудового і судового слідства, зазначає, що у них з ОСОБА_2 не було попередньої змови на вчинення вбивства ОСОБА_3 з особливою жорстокістю. У зв'язку з цим просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав касаційне подання та вважав, що касаційну скаргу засудженої слід залишити без задоволення, засуджену ОСОБА_1, яка підтримала свою касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарги, колегія суддів вважає, що касаційні подання та скаргу слід залишити без задоволення за таких підстав.

Висновок про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначених дій за попередньою змовою між собою суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданнями доказами, а саме показаннями засуджених, які вони дали в судовому засіданні і не заперечували того факту, що під час розпивання спиртних напоїв, на грунті раптово виниклих неприязних стосунків вони почергово завдали потерпілій ОСОБА_3 руками, ногами, дерев'яної ніжкою від табурета і ножем низку ударів по різним частинам тіла.

У явках з повинною написаних власноручно засудженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 останні зазначили, що вони, на грунті раптово виниклих неприязних стосунків побили потерпілу ОСОБА_3 від чого остання померла на місті вчинення злочину (т.1 а.с. 20,25).

Крім того винність засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні за попередньою змовою умисного вбивства ОСОБА_3 з особливою жорстокістю підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які зазначили, що під час спільного розпивання спиртних напоїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2. завдали потерпілій ОСОБА_3 низку ударів руками, ногами, дерев'яної ніжкою від табурета і ножем по різним частинам тіла (т.1 а.с. 56-65).

В ході огляду місця пригоди в квартирі НОМЕР_1 було виявлено і вилучено дерев'яну ніжку з табурета та фрагменти тремпеля і обоїв з плямами бурого кольору, кухонний ніж.

З висновку імунологічної експертизи вбачається, що на фрагментах тремпеля і обоїв вилучених з місця пригоди виявлено кров ОСОБА_3 (т.1 а.с. 167-169, 177-181).

Згідно протоколів огляду і вилучення у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вилучено одежу та взуття в яких вони знаходились під час вчинення злочину.

У відповідності з висновком цитологічної експертизи на одежі та взутті ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виявлено кров, яка належить потерпілій ОСОБА_3 (т.1, а.с. 177-181).

Згідно висновку судово-медичної експертизи причиною смерті ОСОБА_3 став шок, обумовлений закритою черепно-мозковою травмою - крововиливи під оболонки головного мозку, численні рани голови з кровотечею.

Черепно мозкова травма утворилася від дії тупих предметів, а численні поверхневі колото-різані рани лівої сідниці утворилися від дії колюче-ріжучих предметів (т.1 а.с. 139-141).

Судово-медичний експерт Лактіонов М.А. в судовому засіданні показав, що всі виявлені на тілі потерпілої тілесні ушкодження було спричинено незадовго до смерті ОСОБА_3

При цьому експерт зазначив, що при завданні ударів ножем потерпіла відчувала сильний біль.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" (v0002700-03) умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних страждань, зокрема, шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що цілеспрямований характер дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлений на позбавлення життя потерпілої, а також враховуючи те, що засуджені протягом 30 хвилин завдали потерпілій ОСОБА_3 не менше 50 травматичних ушкоджень, від яких настала смерть останньої, свідчить про попередню змову між засудженими і їх єдиному умислі на вчинення вбивства ОСОБА_3 з особливою жорстокістю.

В судовому засіданні були допитані всі особи по справі, свідчення яких мали істотне значення для правильного вирішення справи, повно досліджено всі зібрані під час досудового та судового слідства докази, всім їм дана оцінка, а тому доводи, викладені у скарзі засудженої ОСОБА_1 про неповноту та однобічність досудового та судового слідства безпідставні.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за п.п. 4, 12 ч.2 ст. 115 КК України, як вчинення умисного вбивства вчинене з особливою жорстокістю за попередньою змовою групою осіб кваліфіковано правильно.

Покарання, то воно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про їх особи та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Що стосується доводів прокурора про незастосування вимог ст. 72 КК України при визначені остаточного покарання ОСОБА_1, то колегія суддів вважає їх необгрунтованими.

Згідно зі ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи із співвідношення, зокрема, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Як видно із матеріалів справи за попереднім вироком від 18 грудня 2007 року ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164 КК України було призначено покарання у виді 2 років обмеження волі.

Суд у свою чергу, призначивши покарання за п.п. 4,12 ч.2 ст. 115 КК України у виді 13 років позбавлення волі на підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, за цим вироком і попереднім, остаточно визначив ОСОБА_1 покарання у виді 13 років 6 місяців позбавлення волі, що свідчить про застосування судом положень ст. 72 КК України, а відсутність посилань суду на цю норму закону не є свідченням того, що дані вимоги закону судом не застосовані.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінального-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 2 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без змінити.