Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 16 лютого 2009 року, яким

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше неодноразово судимого

останнього разу 5 вересня 2002 року

за ч. 3 ст. 185 КК України до обмеження

волі на строк п’ять років, звільненого

4 квітня 2006 року умовно достроково

на вісім місяців вісім днів,

засуджено за ч. 2 ст. 345 КК України до обмеження волі на строк три роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, з покладенням на нього обов’язків періодично з’являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_2. визнано винним у тому, що він 12 жовтня 2008 року близько 0 год. 09 хв., перебуваючи біля банкомату, що на вул. Космонавтів 59 в м. Дружківка Донецької області, будучи в стані алкогольного сп’яніння, заподіяв працівнику міського відділу Державної служби охорони Кузнєцову В.В. середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій ОСОБА_2., просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок невиправданої м’якості.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Гладкого О.Є., який підтримав касаційне подання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 398 КПК України підставами для скасування вироку є невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного та особі засудженого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують й обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно із вироку, звільняючи ОСОБА_2. від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд послався на те, що він визнав вину, щиро кається, займається суспільно-корисною працею, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, стан здоров’я та думку потерпілого.

Разом з тим, визначаючи покарання, суд в достатній мірі не врахував те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 345 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості. Також, судом не дано належної оцінки тому, що вказаний злочин засуджений вчинив у стані алкогольного сп’яніння, а також те, що раніше ОСОБА_3. засуджувався за умисні злочини й знову вчинив умисний злочин. Крім того, судом не взято до уваги те, що під час судового розгляду ОСОБА_3. хоча вину у вчиненому злочині визнавав, однак стверджував, що удару по нозі потерпілому, не наносив.

У зв’язку з цим, висновок суду про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання є необґрунтованим.

За таких обставин вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати вищенаведене і якщо суд дійде висновку щодо доведеності вини ОСОБА_2. у злочині, за який його притягнуто до кримінальної відповідальності, то призначене йому за вироком суду від 14 березня 2008 року покарання слід вважати невиправдано м’яким.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Дружківського міського суду Донецької області від 16 лютого 2009 року щодо ОСОБА_4 скасувати у зв’язку м’якістю призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.