820/11536/14 Про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення - 26.01.2016 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року у справі № 820/11536/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибноконсервний завод "Екватор" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибноконсервний завод "Екватор" звернулось до суду з позовною заявою до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу № 1266 від 05.06.2014 року про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Грант Тайм" за період листопад - грудень 2013 року, та їх подальшої реалізації або використання у господарській діяльності підприємства, визнання протиправними дій щодо проведення документальної невиїзної перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2014 року № 0002852203.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.06.2014 року відповідачем було прийнято наказ № 1266 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Грант Тайм" за період листопад-грудень 2013 року, та їх подальшої реалізації або використання у господарській діяльності підприємства.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала доповідна записка заступника начальника Західної ОДПІ та норми п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

На підставі наказу № 1266 від 05.06.2014 року фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", за результатами якої 01.07.2014 року було складено акт за № 2261/20-33-22-03-07/32674729, у якому були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1306928,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 1306928,00 грн.

За наслідками вказаного відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення на загальну суму 1960392,00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Як було встановлено судами, відповідачем було направлено запит № 5872/10/20-33-22-03-14/2Л від 14.05.2014 року про надання інформації та її документального підтвердження операцій по господарських відносинах за листопад, грудень 2013 року з контрагентом ТОВ "Грант Тайм", який було отримано позивачем 19.05.2014 року.

30 травня 2014 року позивачем було надано відповідь на запит податкового органу за № 30/05, в якій була надана інформація та витребувані документи в повному обсязі. Жодних зауважень щодо надання документів в наказі податкового органу ним не зазначено.

Судами було вірно встановлено, що оскільки позивачем було надано відповідь з письмовими поясненнями та документами в підтвердження таких пояснень на вказаний запит податкового органу своєчасно та в повному обсязі, це унеможливлює прийняття податковим органом рішення про проведення перевірки, а тому оскаржуваний наказ та дії відповідача по проведенню вищезазначеної перевірки не можуть вважатися правомірними.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту, колегія судів погоджується з наступними висновками судів.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом, а саме - видатковими накладними, податковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями, товарно-транспортними накладними та ін.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договору публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірної угоди.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Разом з тим, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Реальний характер спірної фінансово-господарської операції та відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту підтверджуються також висновком судової економічної експертизи від 03.10.2014 року № 10257 у даній справі, в якому зазначено, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" висновки за актом від 01.07.2014 року № 2261/20-33-22-03-07/32674729 документально не підтверджуються.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.