Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 15 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Мар'їнського районного суду Донецької області від 29 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 січня 2010 року.

Вироком суду

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя АДРЕСА_1

раніше судимого 21 грудня 2001 року

за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 7 років. Звільненого 4 липня 2006 року умовно-достроково на 2 роки 2 місяці 20 днів,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк вісім років із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 за сукупністю вироків остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Як визнав суд, 10 грудня 2006 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, з метою заволодіння чужим майном, надягнувши на обличчя шапку із вирізами для очей та взявши молотка, прийшов до домогосподарства АДРЕСА_2 де покликав господаря. Коли ОСОБА_1 відчинив хвіртку, ОСОБА_1 напав на останнього та завдавши удар молотком по голові, заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров'я. Після цього, ОСОБА_1 через незамкнені двері зайшов до будинку, де погрожуючи потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 застосуванням насильства, небезпечного для їх здоров'я, тримаючи в руках молоток, вимагав передати йому гроші. На вимогу засудженого ОСОБА_3 передала йому гроші в сумі 1 300 грн., забравши які ОСОБА_1 залишив місце злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 січня 2010 року апеляції засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Мар'їнського районного суду Донецької області від 29 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що злочин не вчиняв, а обмовив себе через застосування на досудовому слідстві незаконних методів. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а його винуватість у вчиненні розбою не доведена, що у справі допущено порушення кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_5 та ОСОБА_3, за обставин вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів і є правильним.

На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання потерпілого ОСОБА_5, який детально розповів про обставини вчинення злочину щодо нього та його дружини ОСОБА_3 Так, потерпілий повідомив, що 10 грудня 2006 року, у вечірній час, відкривши хвіртку, побачив ОСОБА_1 у масці та із молотком у руках. Засуджений завдав йому удар молотком в обличчя, від чого він втратив свідомість. Прийшов до тями коли вже перебував у будинку, де засуджений вимагав у нього та його дружини гроші. ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 1 300 грн. і він пішов. ОСОБА_1 також повідомив, що ОСОБА_1 впізнав по одягу, у якому той був під час нападу, очам, бровам та по голосу. Крім того, потерпілий також впізнав молоток та шапку із прорізами для очей.

Показання потерпілого ОСОБА_5 є послідовними та повністю узгоджуються із показаннями потерпілої ОСОБА_3 і даними, що є у протоколах огляду місця події, пред'явлення предметів для впізнання, висновку судово-медичної експертизи, відповідно до якої ОСОБА_2 заподіяно легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров'я.

Крім того, винність ОСОБА_1 стверджується й показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 обвинуваченого ОСОБА_12 та іншими доказами у справі, яким суд дав відповідну оцінку та підставно поклав в основу обвинувального вироку.

Зокрема, свідок ОСОБА_13 повідомила, що 10 грудня 2006 року, зранку спільно із ОСОБА_14 вживала алкогольні напої. Засуджений розпитував у неї, чи проживають в селі люди, у яких є гроші. Вона повідомила йому, що сім'я ОСОБА_15 проживає у достатку та розповіла, де знаходиться їх домоволодіння. Коли алкогольні напої скінчилися, вона пішла додому, а через декілька годин прийшов ОСОБА_1 та приніс ще спиртне. На її запитання, де він взяв кошти на придбання алкоголю, останній сказав, що то не її справа.

Обвинувачений ОСОБА_12, справу щодо якого закрито у зв’язку із його смертю, повідомив, що ОСОБА_1 тимчасово проживав у нього. 10 грудня 2006 року засуджений попросив шапку, у якій він вирізав отвори для очей. Взявши шапку, ОСОБА_1 пішов, а повернувшись, мав при собі гроші. Свої показання ОСОБА_12 підтвердив під час відтворення обстановки та обставин події та вказав на місце, де було виявлено та вилучену шапку із прорізаними отворами для очей.

Вказані докази повністю викривають ОСОБА_1 у вчиненні розбою, тому його доводи про те, що злочину він не вчиняв та, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, позбавлені підстав.

Твердження засудженого про те, що він обмовив себе через застосування на досудовому слідстві незаконних методів, були предметом перевірки як на досудовому слідстві, так і у суді. За наслідками перевірок відповідних заяв ОСОБА_1 було винесено постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо співробітників міліції за відсутністю у їх діях складу злочину.

За таких обставин суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що заперечуючи у суді свої визнавальні показання, ОСОБА_1 намагається уникнути кримінальної відповідальності.

Суд дослідив зібрані у справі докази та дійшов до обґрунтованого висновку щодо винності ОСОБА_1 та кваліфікації його злочинних дій за ч. 3 ст. 187 КК України.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім.

Посилання засудженого на те, що у справі істотно порушено кримінально-процесуальний закон, було предметом перевірки суду касаційної інстанції і не знайшло підтвердження у матеріалах справи.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_16 відмовити.