Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 15 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області на вирок Стаханівського міського суду Луганської області від 8 вересня 2009 року щодо ОСОБА_1

вироком суду

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

жителя м. Стаханова, такого, що не мав судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України до обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов’язки періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Як визнав суд, ОСОБА_1 згідно з рішенням Стаханівського міського суду Луганської області від 18 травня 2005 року зобов’язаний виплачувати аліменти на користь ОСОБА_1. на утримання доньки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження.

Проте ОСОБА_1 злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, внаслідок чого заборгував станом на 22 липня 2009 року ОСОБА_1 11 тис. 375 грн.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить вирок Стаханівського міського суду Луганської області від 8 вересня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону, суттєвого порушення кримінально-процесуального закону та призначення винному м’якого покарання, що не відповідає тяжкості скоєного злочину та особі засудженого.

Прокурор вважає, що суд не достатньо встановив обставини що характеризують особу ОСОБА_1 а саме те, що він раніше судимий вироком від 24 липня 2009 року Стаханівським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 304 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. За таких обставин, як вважає прокурор, останньому має бути призначено покарання за сукупністю вироків.

Крім того, на думку прокурора, звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання із випробуванням у даній справі, є недопустимим.

Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_1., який не підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи прокурора, викладені у поданні, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання прокурора.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та кваліфікація його злочинних дій за ч. 1 ст. 164 КК України, прокурором не оспорюється.

Доводи касаційного подання прокурора про те, що суд, при призначенні ОСОБА_1 покарання не урахував те, що він раніше засуджений вироком від 24 липня 2009 року та вчинив новий злочин у період іспитового строку, не можна визнати обґрунтованими.

Зі справи видно, що на час постановлення вироку, даних про те, що ОСОБА_1 був раніше засуджений вироком Стаханівського міського суду від 24 липня 2009 року, у суду не було.

Разом із тим, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання дитини у період із квітня 2005 року по 22 липня 2009 року.

Попередній вирок щодо ОСОБА_1 постановлений 24 липня 2009 року.

Отже, з огляду на наведене вище, ОСОБА_1 вчинив злочин до постановлення вироку у першій справі, тому підстав для призначення йому покарання за сукупністю вироків, відповідно до ст. 71 КК України, немає.

У такому разі питання про виконання вироків щодо ОСОБА_1 може бути вирішено у порядку, передбаченому ст.ст. 409, 411 КПК України.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого. Тому твердження прокурора про призначення винному м'якого покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням не заслуговують на увагу. Крім того, як убачається із протоколу судового засідання (а/с 59), прокурор також просив суд звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Така непослідовна позиція прокурора не може бути підставою для скасування вироку у даній справі.

З огляду на наведене, колегія суддів не убачає підстав для скасування вироку, а тому касаційне подання прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Луганської області залишити без задоволення, а вирок Стаханівського міського суду Луганської області від 8 вересня 2009 року щодо Бородіна Артура Олександровича – без зміни.