Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 15 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду щодо нього,

За вироком апеляційного суду Чернівецької області від 12 березня 2010 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, згідно ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 28 та ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На відшкодування заподіяної шкоди суд постановив стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 235 грн.

Ухвалою цього ж суду від 25 лютого 2010 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 та п.7 ч.2 ст. 115 КК України, виділено у окреме провадження і направлено прокурору області для проведення додаткового розслідування.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що 23 серпня 2009 року, приблизно о 6 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння у квартирі АДРЕСА_1, разом з невстановленою слідством особою, справу щодо якої виділено у окреме провадження, із застосуванням фізичного насильства, що не було небезпечним для життя чи здоров’я, вони заволоділи майном потерпілого ОСОБА_6 загальною вартістю 235 грн.

У своїй касаційній скарзі на вирок апеляційного суду засуджений, як видно із її змісту, фактично ставить питання про перекваліфікацію його дій на ч.1 ст. 126 КК України, посилаючись на безпідставність визнання його винуватим у вчиненні грабежу. На думку засудженого по справі не було встановлено доказів, які б свідчили про вчинення ним відкритого викрадення майна у потерпілого. Вважає, що показання потерпілого ОСОБА_6 про вчинення ним цього злочину є неправдивими.

На ухвалу апеляційного суду касаційні скарги чи подання не надходили.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_5, який підтримав свою скаргу, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі засудженого доводи, колегія суддів вважає, що його скарга задоволенню не підлягає.

Викладені у вироку висновки щодо доведеності винності ОСОБА_5 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Так, із показань самого засудженого видно, що під час спільного вживання спиртного у квартирі знайомих він дійсно декілька раз ударив потерпілого.

Із змісту показань потерпілого ОСОБА_6 видно, що ОСОБА_5 заволодів його телефоном. При цьому, засуджений разом з невідомим чоловіком застосовували до нього фізичне насильство.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав показання потерпілого достовірними, беручи до уваги послідовність його показань як під час досудового слідства, так і у судовому засіданні. Крім того, достовірність його показань об’єктивно підтверджується показаннями свідка ОСОБА_7 про обставини пограбування потерпілого засудженим.

Що стосується суперечностей у показаннях свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо обставин заволодіння телефоном потерпілого, то суд першої інстанції дав цим показанням належну оцінку, виклавши її у мотивувальній частині вироку, яка відповідає дослідженим по справі доказам. Будь-яких даних, які б свідчили про наявність у потерпілого підстав обмовити засудженого, по справі не встановлено. Відсутні посилання на такі дані і у касаційній скарзі ОСОБА_5

З врахуванням викладеного необґрунтованими і такими, що не відповідають дослідженим під час судового слідства доказам вважає колегія суддів посилання ОСОБА_5 у скарзі на безпідставність визнання його винуватим у вчиненні грабежу.

Кваліфікація дій засудженого за ч.1 ст. 28 та ч.2 ст. 186 КК України відповідає викладеним у вироку висновкам суду стосовно обставин вчинення злочину. Касаційних підстав для зміни чи скасування вироку у цій частині не має.

Відповідає вимогам закону, зокрема ст. 65 КК України, вирішення судом першої інстанції питання призначення ОСОБА_5 покарання, оскільки судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, встановлені по справі характеризуючі засудженого дані та інші, передбачені законом обставини.

Порушень кримінально-процесуального закону, які вплинули чи могли вплинути на розгляд справи та прийняття судом першої інстанції законного і обґрунтованого рішення по справі не встановлено.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Чернівецької області від 12 березня 2010 року щодо нього ж – без зміни.