Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року щодо нього.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Києва,

раніше судимого:

- 30 липня 1998 року за ч. 1 ст. 82, ч. 2 ст. 82 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з відстрочкою виконання вироку на строк 2 роки;

- 11 листопада 1999 року за ч.1 ст. 222, ст. 43 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки;

- 4 жовтня 2004 року за ч.1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

- 4 квітня 2006 року за ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. Звільненого на підставі постанови суду від 8 січня 2009 року умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 11 днів,

було засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком суду від 4 квітня 2006 року у виді 1 року позбавлення волі та остаточно ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Вироком Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року апеляцію прокурора задоволено.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року щодо ОСОБА_6 у частині призначеного покарання скасовано.

ОСОБА_6 призначено покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком суду від 4 квітня 2006 року у виді 1 року позбавлення волі та остаточно ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, 11 квітня 2009 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, по АДРЕСА_1, у ході сварки та бійки з ОСОБА_7, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно завдав останньому декілька ударів ножем, заподіявши ОСОБА_7 колото-різане поранення грудей, тобто спричинив тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить вирок апеляційного суду змінити у зв’язку із суворістю призначеного покарання. Посилаючись на пом’якшуючі покарання обставини, дані, що його характеризують та конкретні обставини вчинення злочину, просить пом’якшити призначене апеляційним судом покарання до покарання, визначеного вироком місцевого суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_5 про підтримання касаційної скарги засудженого, думку прокурора Ковтун Н.Я. про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у заподіянні умисних тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7, небезпечних для життя в момент заподіяння, за обставин викладених у вироку, з яким погодився суд апеляційної інстанції і правильність якого не оскаржується засудженим, стверджений доказами, котрим суд дав належну оцінку і є правильним.

Злочинні дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, що теж засудженим не заперечується.

Що стосується покарання, обраного апеляційним судом, то воно відповідає тяжкості злочину, даним про особу винного і визначено з урахуванням усіх обставин, що впливають на покарання. Зокрема, апеляційний суд належним чином дослідив дані, що характеризують ОСОБА_6, урахував його вік, сімейний стан, наявність двох дітей, стан здоров’я та всі ті обставини, на які посилається засуджений у касаційній скарзі. Також суд урахував і обставини, що обтяжують покарання, зокрема вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочину і визначив покарання, наближене до мінімального розміру санкції ч. 1 ст. 121 КК України та визначив остаточне покарання у відповідності зі ст. 71 КК України за сукупністю вироків. Своє рішення про призначення ОСОБА_6 більш суворого покарання у виді позбавлення волі апеляційний суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України належним чином умотивував і колегія суддів знаходить це рішення переконливим. У даному випадку призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для зміни чи скасування вироку, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року щодо ОСОБА_6 – без зміни.