Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 15 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, на вирок апеляційного суду Чернівецької області від 23 лютого 2010 року,

вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14 грудня 2009 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця села Ревно Кіцманського району Чернівецької області, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 2 500 гривень без конфіскації майна.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 797 гривень 64 копійки.

Задовольняючи апеляційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляційний суд Чернівецької області своїм вироком від 23 лютого 2010 року скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та постановив свій вирок, яким ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначив нове покарання – позбавлення волі на строк 1 рік без конфіскації майна.

У решті вирок залишено без зміни.

Як установив апеляційний суд, злочин було вчинено за таких обставин.

У травні 2009 року ОСОБА_5 незаконно придбав з метою збуту – знайшов у лісі на одній з полян біля села Ревно Кіцманського району Чернівецької області – рослини коноплі, приніс їх до себе додому, висушив, а потім виготовив з них особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, який там же став зберігати з метою збуту. 11 червня 2009 року приблизно о 16-ій годині та повторно 16 червня того ж року десь о 17 годині за місцем свого проживання в селі Ревно ОСОБА_5 кожного разу за 800 гривень незаконно збув оперативному покупцю ОСОБА_6 30,1 грамів і 28,5 грамів названого наркотику.

Під час обшуку житла та автомобіля ОСОБА_5, який проводився відразу після затримання, було виявлено 57,7 грамів канабісу, який він незаконно придбав, виготовив та зберігав з метою збуту.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про те, щоб скасувати вирок у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та призначенням невиправдано м’якого покарання. Вважає, що суд формально підійшов до визначення ступеня тяжкості злочину, не врахував характер дій засудженого, кількість епізодів, вид та розмір наркотику, який був предметом збуту, не зважив на узагальнену судову практику про необхідність призначення за вчинення тяжких злочинів, як правило, суворих покарань, у зв’язку із чим безпідставно застосував положення ст. 69 КК України і призначив покарання нижче від найнижчої межі санкції статті звинувачення. У взаємозв’язку із зазначеними обставинами вказує на безпідставне звільнення засудженого від додаткового покарання конфіскації майна.

Також покликається на те, що суд інкримінував ОСОБА_5 перевезення наркотичних засобів з метою збуту, хоча така кваліфікуюча дія йому не ставилася в провину, і неправильно вказав у вступній частині вироку дату вироку, постановленого судом першої інстанції.

Заслухавши доповідача, прокурора Матюшеву О.В., яка підтримала касаційне подання із наведених у ньому підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів уважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Висновку про винність ОСОБА_5 у незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичних засобів з метою збуту та збуті цих засобів, учинених за обставини зазначених у вироку, суд дійшов на підставі визнавальних показань самого засудженого, показань свідка ОСОБА_6, який у якості оперативного покупця придбавав їх у ОСОБА_5, зафіксованих у протоколах даних проведення оперативної закупки у ОСОБА_5 наркотику та виявлення в нього грошей, яким проводився розрахунок за наркотики, даних висновку судово-хімічної експертизи про збут ОСОБА_5 особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу, а також інших доказів, дійсність, достовірність та достатність яких ніхто із учасників процесу не оспорює, у тому числі прокурор у своєму касаційному поданні.

Кваліфікація дій за ч. 2 ст. 307 КК України є правильною.

Призначаючи покарання, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що впливають на покарання. Зокрема, суд зважив на те, що ОСОБА_5 одружений, має постійне місце проживання, працює, утримує дружину та неповнолітню дитину, 1999 року народження, опікується батьками похилого віку, які хворіють, сам потерпає від виразки шлунку. За місцем праці та проживання характеризується позитивно. У минулому не вчинив будь-яких правопорушень, за які притягався до кримінальної відповідності чи був засуджений.

Обставинами, що пом’якшують покарання, правильно визнав щире каяття та сприяння розкриттю злочину, а також звернув увагу на відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Оцінюючи ступінь тяжкості злочину, суд врахував, що вчинений злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, а також зважив на характер і послідовність дій засудженого, які розкривають зміст тяжкості даного посягання. Зокрема, як убачається з матеріалів справи, в ній немає даних про причетність засудженого до незаконних дій з наркотиками до середини травня 2009 року, тобто до часу їх придбання. З часу надходження оперативної інформації про незаконність дій з наркотиками – 01 червня 2009 року і часу проведення оперативних закупок ОСОБА_5, крім оперативного покупця, іншим особам наркотики не збував, отримані від збуту гроші не витратив для продовження злочинної діяльності.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що рішення суду про застосування положень ст. 69 КК України й призначення ОСОБА_5 покарання нижче від найнижчої межі санкції статті звинувачення, яке пов’язане з ізоляцією від суспільства на визначений судом строк, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Із посиланням на конкретні обставини справи, матеріальні та соціально-побутові умови проживання засудженого та близьких йому людей, суд достатньою мірою обґрунтував можливість звільнення ОСОБА_5 від застосовування додаткового покарання.

Наведені в касаційному поданні доводи не спростовують висновків суду, тому твердження прокурора при призначення ОСОБА_5 невиправдано м’якого покарання є необґрунтованими.

У зв’язку зі сказаним, слід зазначити, що прокурори, які брали участь у розгляді справи відповідно судами першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на наведені обставини, також просили суд застосувати до ОСОБА_5 положення ст. 69 КК України й призначити більш м’якше покарання, ніж передбачене санкцією статті звинувачення. При цьому із цих же підстав просили не призначати йому додаткове покарання – конфіскацію майна.

Не може за даних обставин справи слугувати підставою для скасування вироку посилання прокурора на те, що суд неправильно вказав у вступній частині вироку дату постановлення вироку місцевого суду, оскільки ця неточність у встановленому порядку може бути усунута в порядку виконання вироку відповідно до ст.ст. 409, 411 КПК України.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з твердженням прокурора про необхідність виключення з вироку кваліфікації дій ОСОБА_5 за ознакою незаконного перевезення наркотичних засобів з метою збуту, оскільки, як видно із постанови про пред’явлення обвинувачення в суді, ця дія йому не ставилася в провину.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Чернівецької області від 23 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити і виключити з нього рішення про кваліфікацію дій засудженого за ознакою незаконного перевезення наркотичних засобів з метою збуту.

У решті вирок залишити без зміни.