Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 26 травня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_2 та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на рішення апеляційного суду щодо ОСОБА_2

За вироком апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2008 року

засуджена за п.4 ч.2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі.

За ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 15 та пунктами 1, 2, 6 ч.2 ст. 115 КК України суд вирішив ОСОБА_2 виправдати.

На відшкодування заподіяної моральної шкоди суд постановив стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 200 000 грн кожному.

ОСОБА_2 визнана винуватою у вчиненні умисного вбивства з особливою жорстокістю потерпілої ОСОБА_5

Зокрема, як зазначено у вироку, 19 червня 2002 року, біля 18 год. 00 хв., перебуваючи за місцем проживання потерпілої у квартирі АДРЕСА_1, під час конфлікту з потерпілою ОСОБА_5, що проходив на кухні указаної квартири і виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, у засудженої виник умисел на її умисне вбивство. З метою заподіяння потерпілій фізичних, моральних та психічних страждань, шляхом заподіяння їй значного фізичного болю, знівечення, а також особливих психічних та моральних страждань малолітній дитині потерпілої ОСОБА_5, яка в цей час знаходилась у квартирі, засуджена ОСОБА_2, діючи з особливою жорстокістю, підібраним на кухні ножем заподіяла ОСОБА_5 численні різані рани обличчя з відтинанням вушної раковини та хрящової частини носа від його основи (десять ран). Крім того, засуджена заподіяла потерпілій дві різані рани шиї; шість різаних та чотири колото-різані рани лівої руки; п'ять різаних і одне колото-різане поранення правої руки; два різаних і два колото-різаних поранень тулуба; дві забійні рани голови. Указані події відбувались на очах малолітньої дочки потерпілої, яка намагалась захистити матір, відтягуючи від неї ОСОБА_2, але остання продовжувала завдавати потерпілій удари ножем, усвідомлюючи, що своїми діями вона завдає особливих страждань малолітній дитині - дочці потерпілої. Коли ОСОБА_5 черговий раз намагалась схопити засуджену за руку, ОСОБА_2, відмахуючись від неї ножем, заподіяла їй різану рану правого коліна. Після цього, на виконання прохання матері, ОСОБА_5 вибігла з квартири за допомогою. Бажаючи довести свої наміри до кінця, засуджена заподіяла потерпілій дві різані рани шиї з пошкодженням сонної артерії, що спричинило смерть ОСОБА_5 на місці події в результаті гострої крововтрати. Останні пошкодження - перерізання горла, ОСОБА_2 заподіяла потерпілій вже у присутності свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які прибігли на крики дитини про допомогу.

Крім того, органи досудового слідства обвинувачували ОСОБА_2 у тому, що під час вчинення указаних дій вона діяла також і з корисливих мотивів, оскільки напала на потерпілу ОСОБА_5 з метою заволодіння її майном. Також органи досудового слідства обвинувачували ОСОБА_2 у вчиненні замаху на умисне вбивство з корисливих мотивів ОСОБА_5

У касаційному поданні, як видно із змісту його мотивувальної частини, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, зазначає про незаконність вироку в частині виправдання ОСОБА_2 за ч.4 ст. 187, п. 6 ч.2 ст. 115 КК України, але просить скасувати вирок по обвинуваченню ОСОБА_2 за п.4 ч.2 ст. 115 КК України і направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі та численних доповненнях до неї ОСОБА_2 указує на безпідставність її засудження за п.4 ч.2 ст. 115 КК України. При цьому вона посилається на відсутність умислу на вбивство потерпілої з особливою жорстокістю і вважає, що цей злочин вчинила, захищаючись від нападу потерпілої та її дочки, а також, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання. У зв'язку з цим вона просить перекваліфікувати її дії на ст. 116 або ст. 118 КК України. Крім того, ОСОБА_2 указує на допущені судом неповноту слідства, істотне порушення кримінально-процесуального закону і ставить питання про пом'якшення призначеного їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки вважає, що суд недостатньо врахував стан її здоров'я, позитивні характеристики і наявність на утриманні малолітньої дитини.

На касаційну скаргу засудженої потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали заперечення, в яких просять скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постановлений щодо неї вирок - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційне подання та його висновок про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги засудженої, пояснення засудженої, яка підтримала подану нею скаргу, пояснення захисника про необхідність внесення у вирок зміни - перекваліфікувати дії ОСОБА_2 на ст. 116 КК України, та про відсутність підстав для задоволення касаційного подання прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи, наведені у поданні, скарзі та доповненнях до неї, колегія суддів вважає, що як касаційне подання прокурора, так і касаційна скарга засудженої задоволенню не підлягають.

Викладені у вироку висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні нею зазначеного у вироку злочину відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Так, сама засуджена не заперечує того, що виявлені на трупі ОСОБА_5 тілесні ушкодження вона заподіяні потерпілій під час конфлікту, що виник між ними на ґрунті особистих неприязних стосунків.

Зазначені у вироку обставини вбивства ОСОБА_2 потерпілої ОСОБА_5 відповідають показанням потерпілої ОСОБА_5, які вона давала на досудовому слідстві, і які були досліджені в ході судового розгляду справи.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 показали суду, що почувши дитячі крики про допомогу, вони зайшли на кухню квартири потерпілої і бачили, як ОСОБА_2 продовжувала ножем різати шию ОСОБА_5

Аналогічного змісту показання під час досудового слідства дав свідок ОСОБА_8, зокрема, про те, що він відштовхнув ОСОБА_2 від потерпілої, оскільки засуджена і в присутності інших осіб дійсно продовжувала завдавати потерпілій удари ножем.

Дані судово-медичної експертизи свідчать, що на трупі потерпілої було виявлено: різані поранення шиї, десять різаних ран обличчя з відтинанням хрящової частини носа від його основи; шість різаних і чотири колото-різані поранення лівої руки; п'ять різаних і одне колото-різане поранення правої руки; два різаних і одне колото-різане поранення тулуба; забійні рани голови, садна та крововиливи на руках, травматичну ампутацію лівої вушної раковини тощо. Смерть потерпілої настала на місці події від гострої крововтрати в результаті завданих їй різаних пошкоджень передньої лівої поверхні шиї з пошкодженням сонної артерії.

Таким, що відповідає дослідженим доказам, з посиланням на показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та на інші докази, вважає колегія суддів викладений у мотивувальній частині вироку висновок суду про недостовірність показань ОСОБА_2 стосовно агресивності потерпілої і що засуджена вчинила її вбивство, захищаючись від нападу ОСОБА_5 та ОСОБА_5

Правильним є рішення суду про визнання недостовірним, помилковим висновку судово-психологічної експертизи від 16 вересня 2002 року про перебування ОСОБА_2 в момент вчинення злочину у стані аномального афекту. Крім викладених у вироку мотивів, підтвердженням правильності такого рішення є і те, що як видно із змісту акту цієї експертизи, до указаного висновку експерти прийшли з врахуванням лише даних, які характеризують ОСОБА_2 У той же час, на відміну від висновків суду, зроблених на підставі повного, всебічного дослідження доказів, оцінки цих доказів, указаний висновок експертів, а також висновок про сприйняття засудженою поведінки потерпілої як агресивної, загрожуючої, принижуючої та ображаючої честь і достоїнство, експертами зроблено без врахування сукупності доказів, зокрема, характеризуючих потерпілу ОСОБА_5, та інших, які мають відношення до обставин вчинення злочину ОСОБА_2 Поспішним і таким, що виходить за межі повноважень експертів, слід визнати висновок указаної експертизи про те, що аномальний афект є психологічним еквівалентом сильного душевного хвилювання, оскільки визначення такого стану покладається на суд.

З огляду на це, а також на встановлені по справі безпосередні обставини події, у ході яких ОСОБА_2 вчинила неправомірні дії щодо потерпілої, на дані висновків інших, неодноразово проведених по справі, психолого-психіатричних експертиз про те, що ОСОБА_2 не діяла у стані фізіологічного афекту, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши докази, обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винуватою у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5, але не у стані сильного душевного хвилювання.

А з врахуванням встановлених і зазначених у вироку обставин заподіяння потерпілій ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, їх кількості, характеру та локалізації, обґрунтованим вважає колегія суддів висновок суду першої інстанції про те, що позбавляючи потерпілу життя, ОСОБА_2 діяла з особливою жорстокістю.

Кваліфікація дій засудженої за п.4 ч.2 ст. 115 КК України є правильною.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то колегія суддів вважає, що вирішення цього питання судом першої інстанції відповідає положенням ст. 65 КК України, оскільки судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину та інші, передбачені законом обставини, у тому числі й ті, на які у касаційній скарзі посилається засуджена.

Будь-яких підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає.

Як видно із змісту матеріалів справи, судом не були допитані всі потерпілі та свідки, зазначені органами досудового слідства у відповідному списку. Але, з врахуванням досліджених судом інших доказів, колегія суддів вважає, що це не вплинуло на правильність висновків суду. Крім того, під час судового слідства з боку суду вживались передбачені законом заходи для забезпечення явки у судове засідання потерпілої ОСОБА_5 та свідків для їх допиту. Те, що показання деяких осіб, які вони давали на досудовому слідстві, були оголошені в судовому засіданні не суперечить вимогам ст. 306 КПК України.

При таких обставинах, посилання засудженої у скарзі на неповноту судового слідства у зв'язку з тим, що суд не допитав усіх свідків по справі, колегія суддів не може розцінити як підставу для визнання прийнятого судового рішення незаконним.

Безпідставними є викладені у скарзі засудженої доводи про порушення її права на захист у зв'язку з тим, що до участі у справі в якості захисника не було допущено її матір ОСОБА_14.

Долучені до справи судові рішення про відмову допустити матір ОСОБА_2 до участі у справі як захисника відповідають положенням, передбаченим ст. 61 КПК України, оскільки ОСОБА_14 по даній справі була допитана як свідок.

Також безпідставними вважає колегія суддів посилання у касаційному поданні прокурора на незаконність вироку в частині виправдання ОСОБА_2 за ч.4 ст. 187, п.6 ч.2 ст. 115 КК України.

Як під час досудового слідства, так і у судовому засіданні ОСОБА_2 не визнавала себе винуватою у вчиненні цих злочинів і заперечувала наявність у неї намірів заволодіти майном потерпілих ОСОБА_4. У той же час, засуджена підтверджувала те, що безпосередньо перед вбивством, у неї з потерпілою ОСОБА_5 йшла розмова про надання матеріальної допомоги її дитині з боку ОСОБА_15, що, фактично, і стало причиною конфлікту між засудженою та потерпілою.

Те, що ці обставини дійсно стали причиною конфлікту між указаними особами підтверджується показаннями свідка ОСОБА_16, який прибув за викликом на місце події у складі патрульно-постової групи, і якому про це повідомила потерпіла ОСОБА_5

Інших об'єктивних доказів, які б достовірно підтверджували висновки органів досудового слідства про те, що засуджена мала намір заволодіти майном потерпілих в результаті вчинення на них нападу, ні під час досудового слідства, ні у судовому засіданні встановлено не було.

Приймаючи це до уваги, і з врахуванням встановлених обставин вчинення ОСОБА_2 злочину, суд першої інстанції дав належну оцінку показанням потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3 щодо мотивів дій засудженої, виклавши її у мотивувальній частині вироку, і прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність доказів, які б свідчили про наміри засудженої заволодіти майном потерпілих, шляхом вчинення розбійного нападу та їх вбивства.

У зв'язку з цим, а також з врахуванням змісту самого касаційного подання прокурора, викладених у ньому суперечливих доводів та прохань, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни вироку з тих мотивів, які зазначені у поданні.

Порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок по справі не встановлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2 та касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2008 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.