Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 12 листопада 2009року щодо нього.

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

судився, останній раз 31.10.2002 року

Білопільським районним судом Сумської

області за ч.3 ст. 186 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік і

6 місяців позбавлення волі; 22.12.2003 року звільнений умовно-достроково на

3 місяці і 24 дні,

- засуджений за ч.2 ст. 121 КК України на вісім років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 4 151 грн. 93 коп. на відшкодування матеріальної і 35 000 грн. моральної шкоди, а також 6 162 грн. 45 коп. судових витрат на користь територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 12 листопада 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Справа № 5-1943 км10

Категорія: ст. 121 ч.2 КК України

Головуючий у першій інстанції Котенко О.А.

Доповідач Кармазін Ю.М.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за те, що він 29 вересня 2007 року приблизно о 20 год., знаходячись у АДРЕСА_1, на грунті неприязних відносин, що виникли між ним та ОСОБА_7, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, наніс останньому удари руками в область голови, обличчя, грудної клітини, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_7 30 вересня 2007 року помер.

У касаційному скарзі засуджений просить переглянути постановлені щодо нього судові рішення в касаційному порядку. Посилається на неповноту та однобічність досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справа, порушення його права на захист, застосування до нього працівниками міліції фізичного насильства.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, перелік яких наведено в ст. 369 КПК України, тоді як ці обставини відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України не є предметом касаційної перевірки.

Крім того, висновки суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, обґрунтовані сукупністю доказів, які ретельно досліджені у судовому засіданні, зокрема, показаннями самого засудженого, даними на досудовому слідстві і оголошеними в судовому засіданні, показаннями експерта ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших, даними протоколу відтворення обстановки і обставин події, висновків судово-медичних експертиз.

Посилання ОСОБА_4 на застосування до нього недозволених методів ведення досудового слідства, як вбачається з судових рішень, були предметом перевірки органів прокуратури, суду першої та апеляційної інстанцій та свого підтвердження дослідженими по справі доказами не знайшли (т.2 а.с.65,81, т.3 а.с.43,44). Додаткових доводів, які б свідчили про неправильність висновків судів з цього приводу, у касаційній скарзі не зазначено.

Твердження засудженого щодо порушення його права на захист є безпідставними і спростовуються матеріалами справи, а саме: постановою судді апеляційного суду Сумської області від 21 вересня 2009 року (т.3 а.с.98) кримінальну справу щодо ОСОБА_4 було повернуто до суду першої інстанції для проведення перевірки за заявою засудженого щодо порушення його права на захист, згідно висновку якої (а.с 100) було встановлено, що у протоколах роз’яснення засудженому права на захист були зроблені виправлення самим засудженим під час ознайомлення з матеріалами справи.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше неодноразово судився, негативно характеризувався за місцем проживання.

Призначене ОСОБА_4 покарання є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляцією ОСОБА_4, перевірив наведені у ній доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги, і визнав їх необґрунтованими.

Отже, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 12 листопада 2009року щодо нього відмовити.