Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Апанаскович Л.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням з доповненнями до нього заступника прокурора Чернігівської області на вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 7 жовтня 2009 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 26 листопада 2009 року щодо ОСОБА_4

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 552 грн. 39 коп. судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 26 листопада 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 змінено. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням упродовж дворічного іспитового строку з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2 і 3 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу. У решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за те, що він 7 серпня 2009 року приблизно о 16-ій год. на автодорозі "Чернігів-Грем’яч", що на в’їзді до с. Авдіївки Сосницького району Чернігівської області збоку смт. Сосниця, незаконно збув ОСОБА_5 827,3 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу – макової соломи на загальну суму 1200 грн.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_4 скасувати в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину внаслідок м’якості, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при призначенні засудженому покарання не в повній мірі врахували, що предметом злочину був особливо небезпечний засіб, не взяли до уваги його кількість, тривалість підготовки цього злочину, якого було розкрито в результаті оперативної закупки. Вказані обставини, на думку прокурора, не давали судам підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст. ст. 69 і 75 КК України і непризначення додаткового виду покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка просила ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені в касаційному подані доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який судимості не мав, за місцем проживання і роботи характеризувався позитивно, та визнав обставинами, що пом’якшують покарання, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і наявність на його утриманні двох малолітніх дітей.

Саме зазначені вище обставини, що пом’якшували покарання, та дані про особу засудженого давали суду підстави для призначення йому більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, та непризначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачено як обов’язкове.

Розглядаючи справу за апеляцією захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого, суд апеляційної інстанції вирок місцевого суду змінив і на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки і покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2 і 3 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Такий висновок суду апеляційної інстанції про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, на думку колегії суддів, є таким, що суперечить загальним засадам призначення покарання, визначеним у ст. 65 КК України.

Так, суд фактично не врахував конкретні обставини справи. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 вчинив злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, спрямований проти здоров’я населення, який віднесено до категорії тяжких злочинів, не взяв до уваги кількість наркотичного засобу, що становило 15 стаканів, та викриття цього злочину в результаті проведення оперативної закупки працівниками міліції, яким була відома оперативна інформація про зайняття ОСОБА_4 збутом наркотичних засобів.

Водночас, як вбачається з ухвали апеляційного суду, на обґрунтування свого рішення апеляційний суд послався на ті ж обставини, що пом’якшували покарання, та дані про особу засудженого, які були враховані місцевим судом при призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

За таких обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_4 відповідно до ст. 372 КПК України підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину внаслідок його м’якості, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання з доповненнями до нього заступника прокурора Чернігівської області задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 26 листопада 2009 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.