Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 26 травня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Жмеринського міськрайонного суд Вінницької області від 23 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше судимого:

- 07.11.2006 року за ч.1ст. 311 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і 6 місяців,

- засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, не відбутої частини покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 07.11.2006 року ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 3 місяці.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 27 жовтня 2004 року близько 2 год. за попередньою змовою і разом з ОСОБА_2, якого засуджено за ці ж дії вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 березня 2008 року, перебуваючи в м. Жмеринка на подвір'ї будинку №3 по вул. Павлова, незаконно проникли до автомобіля ВАЗ-2106, який належав ОСОБА_3, звідки таємно викрали майно потерпілого на суму 406 грн.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Вінницької області доводить, що вирок щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.ст. 332- 335 КПК України, а покарання засудженому призначено з порушенням положень ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки обидва вироки мали виконуватись самостійно. Зазначає про те, що суд при призначенні покарання не повинен був ураховувати те, що ОСОБА_1 відшкодував збитки, сприяв розкриттю злочину та розкаявся в його вчиненні. Просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання частково та просив вирок змінити, визнавши покарання, призначені за вироками ОСОБА_1, до самостійного виконання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та правильність кваліфікації його дій у касаційному поданні не заперечуються.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку, по справі не встановлено.

Вирок щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.ст. 332- 335 КПК України, є законним та обґрунтованим.

У вироку щодо ОСОБА_1 міститься формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину, посилання на докази, які досліджуватися судом у порядку ч.3 ст. 299 КПК України, а саме - на показання ОСОБА_1, який вину визнав повністю та детально розповів про обставини вчиненого ним злочину, а також посилання на дані про особу підсудного та обставини, які враховувалися судом при призначенні ОСОБА_1 покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання за вчинений ним злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, суд урахував ступінь його тяжкості, дані про особу засудженого, ставлення потерпілого до призначення ОСОБА_1 покарання.

Оскільки у касаційному поданні не порушується питання про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, а суд визначив його відповідно до вимог ст. 65 КК України в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України, то твердження прокурора про те, що суд при призначенні засудженому покарання за цим законом не повинен був ураховувати того, що ОСОБА_1 відшкодував збитки, сприяв розкриттю злочину та розкаявся у його вчиненні, безпідставні.

Призначене ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових злочинів.

Разом з тим, при призначенні покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів судом було порушено вимоги ч.4 ст. 70 КК України та не враховано роз'яснень, що містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , відповідно до яких у випадках, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового та повного складання призначених покарань не допускається; за таких обставин кожний вирок виконується самостійно.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було засуджено вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 07.11.2006 року на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і 6 місяців.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, за який він засуджений вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 вересня 2008 року до позбавлення волі, тобто покарання, яке належить відбувати реально, він учинив 27.10.2004 року, тобто до засудження за попереднім вироком.

За таких обставин при призначенні покарання ОСОБА_1 на підставі ч.4 ст. 70 КК України суд не повинен був застосовувати принцип часткового складання покарань, оскільки вони підлягали виконанню самостійно, а тому вирок суду в цій частині підлягає зміні зі зміною порядку виконання вироків Вінницького районного суду Вінницької області від 07.11.2006 року та Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 вересня 2008 року.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.

Вирок Жмеринського міськрайонного суд Вінницької області від 23 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з вироку рішення суду про призначення ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточного покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 КК України за цим вироком і ч. 1 ст. 311 КК України за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2006 року, у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 3 місяці.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вважати засудженим ОСОБА_1 до покарання за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі та до покарання, визначеного йому за попереднім вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 7 листопада 2006 року, які виконувати самостійно.