Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
|
Федченка О.С.,
|
суддів
|
Таран Т.С., Гриціва М.І.,
|
з участю прокурора
|
Морозової С.Ю.,
|
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 26 травня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
встановила:
вироком Яремчанського міського суду Івано-Франківського області від 29 травня 2008 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця міста Івано-Франківська, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за:
- ч. 2 ст. 146 КК України до обмеження волі на строк 1 рік;
- ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 1 500 гривень.
За ч. 3 ст. 357 КК України ОСОБА_1 виправдано.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - обмеження волі на строк 1 рік та штраф 1 500 гривень.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця селища Салькове Гайворонського району Кіровоградської області, мешканця міста Івано-Франківська, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за:
- ч. 2 ст. 146 КК України до обмеження волі на строк 1 рік;
- ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 1 500 гривень.
За ч. 3 ст. 357 КК України ОСОБА_2 виправдано.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 визначено остаточне покарання - обмеження волі на строк 1 рік та штраф 1 500 гривень.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця міста Москви (Російська Федерація), мешканця міста Івано-Франківська, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за:
- ч. 2 ст. 146 КК України до обмеження волі на строк 1 рік;
- ч. 1 ст. 186 КК України до штрафу в розмірі 1 700 гривень;
- ч. 3 ст. 357 КК України до штрафу в розмірі 510 гривень.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_3 визначено остаточне покарання - обмеження волі на строк 1 рік, штраф 1 500 гривень та штраф 510 гривень.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_4 25 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Як установив суд, злочини вчинено за таких обставин.
23 жовтян 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виграли велику суму грошей (900 гривень) на ігровому автоматі, встановленому в залі ігрових автоматів міста Яремча. Оператор ігрового залу ОСОБА_6 запідозрила їх у незаконному втручанні в роботу автомата, про що повідомила ОСОБА_1, який за домовленістю з власником залу наглядав за роботою автоматів. Приблизно о 20-ій годині ОСОБА_1 прийшов на місце виклику. З тією ж метою разом з ним прийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Вважаючи, що ОСОБА_4 втрутився в роботу автомата, ОСОБА_1 побив його за це, завдавши удар кулаком в обличчя, від якого той упав. ОСОБА_2 вийшов на вулицю й з тієї ж причини побив ОСОБА_5, після чого разом з ОСОБА_3 затягнули його всередину. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжили побиття потерпілих, зв'язали їм руки клейкою стрічкою, натягнули на голову поліетиленові пакети й залишили лежати на підлозі, незаконно позбавивши, таким чином, волі. Потім пішли шукати автомобіль, а ОСОБА_3 залишився біля потерпілих. Поки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не було, ОСОБА_3 обшукав потерпілих та відкрито заволодів належними ОСОБА_4 двома мобільними телефонами "Соні Еріксон" та іншим майном на загальну суму 2 534 гривні, а також паспортом на його ім'я. У ОСОБА_5 він відкрито викрав мобільний телефон "Сіменс" та інше майно на загальну суму 325 гривень, паспорт та посвідчення на право керування транспортним засобом на його ім'я. Коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 роздобули вантажний мікроавтобус, вони спільно з ОСОБА_3 затягнули туди потерпілих і, утримуючи проти їх волі, вивезли за межі міста. Через якийсь час біля міста Надвірна вони відпустили ОСОБА_5, а біля села Дзвиняч Богородчанського району Івано-Франківської області - ОСОБА_4
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2008 року вирок залишено без зміни. Разом з тим, у резолютивній частині ухвали суд зазначив вважати ОСОБА_3 таким, що частково не відбув покарання у виді обмеження волі.
У касаційному поданні прокурор просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд неправильно оцінив фактичні обставини справи, а тому помилково перекваліфікував дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України та виправдав їх за ч. 3 ст. 357 КК України, а ОСОБА_3 - з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 186 КК України. Через неправильне застосування кримінального закону, що призвело до необґрунтованого зменшення обсягу обвинувачення та зниження ступеня суспільної небезпечності скоєних діянь, суд призначив засудженим невиправдано м'яке покарання. Зазначає, що апеляційний суд не навів підстав, через які визнав апеляцію прокурора, в якій порушувалися ті ж питання, що й в касаційному поданні, необґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Морозової С.Ю. про задоволення касаційного подання з наведених у ньому підстав, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів касаційного подання, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Передбачені ст. 323 КПК України положення про те, що вирок суду має бути законним та обґрунтованим, означає, що суд перед прийняттям рішення повинен у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом, розглянути усі докази, зібрані на підтвердження пред'явленого обвинувачення, оцінити їх у сукупності на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи та залежно від встановлених обставин правильно застосувати кримінальний закон. При цьому, виходячи з положень ст.ст. 324 та 334 КПК України, відповіді на питання, які вирішуються при постановленні вироку, мають бути точними, чіткими, відповідними, правильними з погляду закону; вони не повинні містити жодних суперечностей.
Під час розгляду даної справи ці вимоги закону не були дотримані.
Судом було встановлено (ці обставини, як і зазначені у вироку докази на їх підтвердження, у касаційному поданні не заперечуються), що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийшли в зал ігрових автоматів з тим, щоб примусити потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовитись від виграшу, який їм випав під час гри на автоматах. З цією метою вони зв'язали їм руки клейкою стрічкою, натягнули на голову пакети й, таким чином, незаконно позбавили волі. Чинити ці дії припинили після того, як вивезли потерпілих за межі міста Яремчі.
На підтвердження винності засуджених у цьому діянні, суд послався на показання ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які розповіли про причини їх побиття та незаконного ув'язнення. Ці показання визнані достовірними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.
Поряд з цим упродовж досудового слідства та судового розгляду справи, зокрема, із часу звернення із заявами про злочин, під час давання показань на допитах як потерпілих, при пред'явленні осіб для впізнання, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснювали також, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи спільно та організовано, шляхом розбійного нападу заволоділи їхнім майном та документами.
Проте суд ці показання поставив під сумнів, але не навів при цьому переконливих мотивів визнання їх недостовірними.
Зокрема, суд не мотивував, чому відкидає показання ОСОБА_4, в яких він неодноразово, у тому числі при пред'явленні осіб для впізнання, вказав, що ще в залі ігрових автоматів після застосованого насильства в нього відібрали мобільні телефони й після того він бачив їх у руках ОСОБА_1 Ці ж телефони були в засуджених й тоді, коли вони вивозили його за межі міста; що саме у цей час у нього відібрали документи
Про спільну участь засуджених у заволодінні майном та документами в залі ігрових автоматів такі ж показання дав й ОСОБА_5
Також суд не мотивував, чому в одному випадку показання потерпілих, які стосувалися одних і тих самих фактичних обставин справи, визнав достовірними й використав їх як доказ обвинувачення, а в іншому - заперечив їхню правдивість.
Обґрунтовуючи зміну кваліфікації, суд фактично не дав оцінки тому, через які причини ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 опинилися в залі ігрових автоматів і під дією яких мотивів діяли, коли чинили протиправні дії стосовно потерпілих.
Наведені обставини вказують на те, що рішення суду про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 125 КК України та виправдання їх за ч. 3 ст. 357 КК України, а ОСОБА_3 - на ч. 1 ст. 186 КК України є поверховим, суперечливим, таким, що не ґрунтується на належно досліджених та оцінених доказах.
Тому, частково погоджуючись з доводами прокурора, колегія суддів вважає, що вирок у цій частині, підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Скасуванню підлягає й вирок у частині засудження ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 357 КК України, оскільки обставини цього злочину тісно пов'язані з обставинами справи про обвинувачення його ж, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розбійному нападі, які досліджуватимуться при новому судовому розгляді. Виділення тієї справи в окреме провадження може негативно відбитися на всебічності, повноті і об'єктивності дослідження і вирішення справи.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок, на вказані порушення закону уваги не звернув, у зв'язку з чим частково підлягає скасуванню й ухвала апеляційної інстанції.
Під час нового судового розгляду з урахуванням зазначених обставин слід прийняти законне та обґрунтоване рішення, а також вирішити питання про призначення покарання, яке відповідатиме фактичним обставинам справи та кримінальному закону, що підлягатиме застосуванню.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.
Вирок Яремчанського міського суду Івано-Франківського області від 29 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 змінити: в частині засудження ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 125 КК України та виправдання їх за ч. 3 ст. 357 КК України, ОСОБА_3 - за ч. 1 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Вважати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засудженими за ч. 2 ст. 146 КК України до покарання визначеного кожному з них судом першої інстанції - обмеження волі на строк один рік.
У решті вирок залишити без зміни.
С у д д і:
Федченко О.С. Таран Т.С. Гриців М.І.