Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ 15 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Рівненської області на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 19 березня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, не судимий,

учень 11 класу Сарненської вечірньої школи,

засуджений:

- за ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до арешту на строк 40 діб;

- за ч.2 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до арешту на строк 30 діб.

Відповідно до ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання, визначено покарання у виді арешту на строк 45 діб.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянин України, не судимий,

учень 11 класу ЗОШ №2 м.Сарни,

засуджений:

- за ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до арешту на строк 40 діб;

- за ч.2 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до арешту на строк 30 діб.

Відповідно до ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання, визначено покарання у виді арешту на строк 45 діб.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 і ОСОБА_6 визнані винуватими в тому, що вони 23 жовтня 2008 року о 20 годині 30 хвилин та о 21 годині, групою осіб, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на подвір’ї будинку АДРЕСА_1, безпричинно, усвідомлюючи, що гр.ОСОБА_7, 1929 року народження, є особою похилого віку, грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, та умисно нанесли гр.ОСОБА_7 удари руками і ногами в різні частини тіла, а ОСОБА_5 також удар пляшкою по голові, чим умисно заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особам засуджених внаслідок м’якості, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд необґрунтовано застосував ст. 69 КК України, не в повній мірі врахував форму вини, мотив, мету і спосіб вчинення злочину, обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 і ОСОБА_6, ступінь тяжкості вчиненого злочину, та обрав їм покарання у виді 45 діб арешту, яке за своїм розміром є явно несправедливим унаслідок м’якості.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

При обранні покарання для ОСОБА_5 і ОСОБА_6 суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких є тяжким, а інший – середньої тяжкості, особу винних, які вчинили злочин у неповнолітньому віці, вперше притягнуті до кримінальної відповідальності, навчаються в школі, мають статус потерпілих від аварії на ЧАЕС, посередньо характеризуються, а також обставини, що обтяжують і пом’якшують покарання. Зокрема, засуджені вчинили злочини у стані алкогольного сп’яніння та відносно особи похилого віку, а обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнав щире каяття, з’явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочинів, вчинення злочину вперше та у неповнолітньому віці, відшкодування матеріальних і моральних збитків, сирітство ОСОБА_5 і незадовільний стан здоров’я ОСОБА_6.

Застосовуючи положення ст. 69 КК України, місцевий суд, окрім наведених вище обставин, врахував також позицію потерпілого, який просив суд призначити підсудним покарання, що не пов’язане з позбавленням волі. За таких обставин відсутні підстави вважати, що кримінальний закон, а саме ст. 69 КК України, застосований судом неправильно.

З урахуванням наведеного, а також того, що в апеляційному порядку вирок сторонами не оскаржений, апеляцію державного обвинувача з приводу м’кості покарання було відкликано, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку з метою обтяження призначеного засудженим покарання.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, -

касаційне подання заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення, а вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 19 березня 2009 року відносно ОСОБА_5 і ОСОБА_6 – без зміни.