5-2242км09 Про порушення ПДР що спричинило смерть - 26.05.2009 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 травня 2009 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Вознесенського міськрайонного суду від 24.09.2008 р. та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 02.12.2008 р..

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянин України, раніше несудимий

засуджений за ст. 286 ч.3 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

За вироком суду постановлено стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 20000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 02.12.2008 р. вирок суду залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що, керуючи 10.10.2007 р. приблизно о 21 год. 30 хвил. автомобілем DAF -95 XF д.н. НОМЕР_1 по дорозі "Ульянівка-Миколаїв", порушивши вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 "б", 10.1, 14.2 "в", "г", 14.6 "г", 34.1.1 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу, де створив аварійну ситуацію для автомобіля ВАЗ - 2107 д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який рухався в зустрічному напрямку по своїй смузі руху. Через створену аварійну ситуацію водій автомобіля ВАЗ - 2107 ОСОБА_5, уникаючи зіткнення, виїхав на узбіччя, де його автомобіль занесло, розвернуло і викинуло правою стороною на його ж смугу руху, де і сталося зіткнення з автомобілем DAF -95 XF д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинули на місці події пасажири автомобіля ВАЗ - 2107 ОСОБА_6, ОСОБА_7, а водій ОСОБА_5 та пасажир зазначеного автомобіля ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений не погоджується з постановленими щодо нього судовими рішеннями, оскільки вважає, що його вина у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не доведена, вказуючи при цьому, що ДТП сталося, на його думку, внаслідок дій потерпілого ОСОБА_5, який не впорався з керуванням. Крім цього, вважає, що розгляд справи в суді відбувся з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, наголошуючи при цьому, що копія обвинувального висновку йому не була вручена, не було проведено судових дебатів, не надано останнього слова та не вручена копія обвинувального вироку. Разом з тим, засуджений стверджує, що при обранні покарання судом не було враховано ряд пом'якшуючих його покарання обставин.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення.

Викладені в скарзі засудженого доводи про безпідставність його засудження перевірені і визнані необгрунтованими.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.3 КК України, грунтуються на сукупності зібраних та перевірених в судовому засіданні доказах, яким дана належна оцінка.

З показань потерпілого ОСОБА_5, які він дав під час досудового слідства та які були досліджені у передбаченому законом порядку у судовому засіданні, вбачається, що автомобіль, яким керував засуджений, здійснив маневр обгону транспортного засобу, який рухався у попутному з ним напрямку, з виїздом на зустрічну смугу руху, по якій він рухалався машиною, а оскільки відстань від автомобілів була приблизно 5-10 метрів, то не зміг уникнути зіткнення.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 підтвердив, що коли вони їхали у автомобілі під керуванням ОСОБА_5, то раптово із-за вантажного автомобіля, який рухався у зустрічному напрямку, здійснюючи маневр обгону, виїхав автомобіль, за кермом якого був ОСОБА_1, який створив їм перешкоду, внаслідок чого відбулося зіткнення.

Суд обгрунтовано визнав ці показання потерпілих достовірними та обгрунтовано поклав їх в основу вироку, оскільки вони підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які вони дали під час досудового слідства, даними висновків технічної, додаткової транспортно-трасологічної експертиз, згідно з якими ОСОБА_1 мав технічну можливість контролювати напрямок руху транспортного засобу та гальмувати до повної зупинки транпортного засобу і саме автомобіль під керуванням засудженого створив небезпеку для руху автомобілю під керуванням ОСОБА_5, рухаючись йому назустріч з захватом більшої частини смуги зустрічного транспорту, висновків судово-медичних експертиз про характер заподіяних потерпілим ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, механізм їх утворення та про причини смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також іншими доказами, яким судом дана належна оцінка.

Судом повно та всебічно досліджені всі обставини дорожньо -транспортної пригоди, перевірені версії засудженого щодо вчинення злочину за інших обставин, ніж тих, що встановлені вироком суду, та причетності до його скоєння інших осіб, та обгрунтовано визнані неспроможними.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані правильно.

Твердження засудженого про те, що розгляд справи в суді відбувся з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, перевіркою матеріалів справи свого підтвердження не знайшли.

З протоколу судового засідання вбачається, що засуджений отримав копію обвинувального висновку 16.06.2008 р., судом були проведені судові дебати, у ході яких було надано право виступу засудженому та його захиснику - адвокату ОСОБА_10, державному обвинувачу, представнику потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_11, потерпілому ОСОБА_4, після чого засудженому ОСОБА_1 було надано останнє слово. ( а.с. 71-87 т.2). Будь-яких зауважень на протокол судового засідання засуджений не подавав. З розписки, яка міститься у матеріалах кримінальної справи, ( а.с. 91 т.2) вбачається, що засуджений отримав копію вироку 24.09.2008 р.

Посилання у скарзі засудженого на те, що судом при обранні йому міри покарання не було враховано ряд пом'якшуючих обставин, що призвело, на його думку, призначення занадто суворого покарання перевіркою матеріалів справи також свого підтвердження не знайшли.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, пом'якшуючі його покарання обставини, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Колегія суддів вважає обране ОСОБА_1 покарання достатнім для його виправлення та справедливим, а тому підстав для пом'якшення обраної йому міри покарання, про що він просить у скарзі, не знаходить.