Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 15 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2009 року,

вказаним вироком ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

- 04.09.2008 року за ч.1 ст. 296 КК України до штрафу в сумі 8500 грн.,

- засуджено за ч.3 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і з покладенням на нього на підставі ст. 76 КК України обов’язку періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за те, що він 28 січня 2009 року, близько 22 год. 45 хв., будучи в стані алкогольного сп’яніння в кафе "Штефі" по вул. Мужайській, 119 в м. Берегово Закарпатської області, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно завдав ударів рукою в обличчя відвідувачам кафе ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Після чого, схопивши стілець, став наносити ним удари по голові ОСОБА_8 Припиняючи дії ОСОБА_5, ОСОБА_7 схопив його, й вони впали на підлогу, де ОСОБА_5 вдалось відтягнути.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи обґрунтованість засудження та кваліфікацію дій ОСОБА_5, просить скасувати вирок щодо нього, а справу направити на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому прокурор посилається на те, що суд, звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, в достатній мірі не врахував те, що ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за хуліганство, та вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив скасувати вирок щодо ОСОБА_5 у зв’язку з допущеними судом при постановленні вироку істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням засудженого від відбування покарання з випробуванням, внаслідок чого йому призначено надмірно м’яке покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 323, 334 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотиви злочину. У мотивувальній частині вироку повинні наводитись обставини, які визначають ступінь тяжкості злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо доведеності винуватості підсудного, мотиви зміни обвинувачення тощо.

Ці вимоги закону судом дотримані не були.

Так, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що, будучи раніше судимим Мукачівським міським судом 04.09.2008 року за ст. 296 ч.1 КК України, знову скоїв злісне хуліганство, а саме 28.01.2009 року, близько 22 год. 45 хв., перебуваючи в приміщенні належного ОСОБА_9 кафе-бару "Штефі", розташованого в м. Берегово, вул. Мужайська, 119, у стані алкогольного сп'яніння з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно пристав до відвідувачів кафе ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та, грубо виражаючись в їх адресу нецензурними словами і нехтуючи присутністю відвідувачів кафе, навмисно завдав удар рукою в обличчя ОСОБА_6 На зауваження припинити свої дії не реагував, продовжував хуліганські дії, схопив стілець та почав ним наносити удари по голові та різним частинам тіла ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Після того, як ОСОБА_7, намагаючись припинити хуліганські дії ОСОБА_5, став відтягувати його, ОСОБА_5 почав наносити удари ОСОБА_7, внаслідок чого останній вимушений був захищатися. Хуліганські дії ОСОБА_5 вперто не припинялися та були зупинені, коли робітники бару викликали працівників міліції. У результаті хуліганських дій ОСОБА_5, потерпілому ОСОБА_6 було спричинено легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а власнику кафе-бару "Штефі" ОСОБА_9 пошкодженням майна – стола і двох стільців були завдані матеріальні збитки на суму 700 гривень (а.с.107).

Ці дії ОСОБА_5 органами досудового слідства були кваліфіковані за ч. 3 ст. 296 КК України за ознаками вчинення злісного хуліганства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка полягала в застосуванні до потерпілих фізичного насильства, спричиненні їм легких тілесних ушкоджень, пошкодженні майна і припиненні нормального функціонування закладу, та було вчинено особою, раніше судимою за хуліганство, та пов’язане з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Однак суд, визнавши ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, у вироку у фабулі обвинувачення, визнаного судом доведеним, не виклав формулювання цього обвинувачення, не конкретизував, в чому саме полягала особлива зухвалість хуліганських дій засудженого, кому саме і яка шкода внаслідок цих дій була заподіяна, тобто не визначив об’єктивної сторони і кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України, за який ОСОБА_5 було засуджено.

З огляду на зазначене, судом було допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку суду.

Окрім того, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного йому за ч. 3 ст. 296 КК України покарання з випробуванням, суд неправильно застосував кримінальний закон, внаслідок чого призначив засудженому надмірно м’яке покарання.

Так, призначаючи ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, суд послався на те, що засудженим учинено злочин середнього ступеню тяжкості, він щиро покаявся у вчиненому, позитивно характеризувався за місцем проживання та відшкодував потерпілим ОСОБА_7 і ОСОБА_9 завдану злочином шкоду, що визнано судом пом’якшуючими покарання обставинами.

Одночасно судом визнано обтяжуючою покарання ОСОБА_5 обставиною – вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Разом з тим, судом не було достатньою мірою враховано інші обставини справи та дані про особу засудженого, внаслідок чого суд помилково визнав можливим виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання.

Так, суд не звернув увагу на те, що в идана виконкомом Берегівської міської ради характеристика ОСОБА_5 була формальною (а.с.82), за матеріалами справи він неодноразово з 2005 року притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, в тому числі й передбачених ч. 1 ст. 296 КК України, за які до нього застосовувалась, зокрема, і ст. 75 КК України, однак він через декілька місяців після засудження за ч. 1 ст. 296 КК України знову вчинив злісне хуліганство в стані алкогольного сп'яніння, що свідчило про його небажання стати на шлях виправлення (а.с.79, 88-91).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом було необґрунтовано застосовано до ОСОБА_5 ст. 75 КК України.

Тому вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Якщо при новому судовому розгляді справи буде встановлена винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, то призначене йому за цим законом покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід визнати м’яким.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.