Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Гладкого О.Є.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 15 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м.Донецька від 14 липня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 9 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що

не мав судимості на підставі ст. 89 КК України,

засуджено за ч.1 ст. 296 КК України на 2 роки обмеження волі з відбуванням покарання в кримінально-виправній установі відкритого типу без ізоляції від суспільства, в умовах здійснення нагляду з обов’язковим залученням до праці.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 3920 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 9 жовтня 2009 року вирок щодо ОСОБА_5 в частині призначення покарання змінений. Він вважається засудженим за ч.1 ст. 296 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України він звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України на нього покладені обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

В решті вирок щодо ОСОБА_5 залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він 24 лютого 2009 року, о 21 год. 30 хв., в стані алкогольного сп’яніння, на проїжджій частині Ленінського проспекту у м.Донецьку вчинив хуліганство щодо ОСОБА_6, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась у тривалому протягом 30 хвилин порушенні громадського порядку, пошкодженні автомобіля та одягу ОСОБА_6 на загальну суму 3970 гривень. Хуліганські дії ОСОБА_5 були припинені працівниками міліції, яким він чинив злісний опір.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 посилається на те, що у апеляційній інстанції вона, засуджений та потерпілий просили справу закрити через примирення сторін, але в ухвалі відсутні дані про надходження таких клопотань та їх розгляд. З цих підстав просить судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати, справу щодо нього закрити.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Гладкого О.Є., який заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено суть апеляції і докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення – підстави, через які апеляцію визнано необгрунтованою.

Під час розгляду справи за апеляцією захисника ОСОБА_4 ці вимоги закону судом дотримані не були.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_4 заявила клопотання про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_5 через примирення сторін. Засуджений ОСОБА_5 підтримав її клопотання і просив закрити справу щодо нього. Потерпілий ОСОБА_6 також письмово і усно заявив клопотання про закриття справи через примирення з засудженим. Крім того, він пояснив, що відмовляється від позовних вимог, оскільки матеріальна шкода йому відшкодована.

Всупереч вимогам ст. 377 КПК України суд в ухвалі не зазначив про заявлені клопотання, фактично не розглянув їх і не навів мотивів такого рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу Апеляційного суду Донецької області щодо ОСОБА_5 слід скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляцію необхідно розглянути відповідно до вимог закону та ухвалити законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 9 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_7 скасувати, кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд у той же апеляційний суд.