Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 травня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Полтавської області від 25 грудня 2008 року,

вироком Карлівського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2008 року засуджено до позбавлення волі

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше судимого 1.04.1999 р. за ч.3 ст. 140 КК України 1960 р. на 5 років позбавлення волі, звільнено 7.03.2001 р. умовно-достроково строком на 1 рік 11 місяців 3 дні на підставі Закону України "Про амністію" від 5 липня 2001 (2593-14) року.

- за ч.3 ст. 185 КК України (2341-14) на 3 роки;

- за ч.5 ст. 185 КК України на 7 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю;

- за ч.4 ст. 187 КК України на 8 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю;

- за ч.1 ст. 263 КК України на 2 роки;

- за ч.2 ст. 263 КК України на 1 рік, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано 1 рік невідбутого покарання за попереднім вироком, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно на 8 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

За ст. 257, ч.3 ст. 309, ч.3 ст. 357 КК України та ч.3 ст. 206, ч.1 ст. 222 КК України 1960 р. виправдано.

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

раніше судимого 30.12.1998 р. за ч.4 ст. 81, ч.3 ст. 82 КК України 1960 р. на 5 років позбавлення волі, звільнено 30.07.2001 р. умовно-достроково строком на 1 рік 8 місяців 2 дні на підставі Закону України "Про амністію" від 5 липня 2001 (2593-14) року.

- за ч.4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки без конфіскації майна, яке є його особистою власністю;

- за ч.1 ст. 263 КК України на 2 роки, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано один рік невідбутого покарання за попереднім вироком, на підставі ст. 70 КК України остаточно на 5 років без конфіскації майна, яке є його особистою власністю, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

За ст. 257, ч.3 ст. 357 КК України виправдано.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

раніше судимого 1.04.1999р. за ч.3 ст. 140 КК України 1960 р., звільнено 3.08.2001 р. умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 10 днів на підставі Закону України "Про амністію" від 5 липня 2001 (2593-14) року.

- за ч.4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки без конфіскації майна, яке є його особистою власністю;

- за ч.1 ст. 396 КК України на 1 рік, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 4 роки без конфіскації майна, яке є його особистою власністю.

Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь потерпілих:

ОСОБА_4 - 47544 грн. матеріальних збитків та 3000 грн. моральної шкоди;

ОСОБА_5 - 3 000 грн. моральної шкоди;

ОСОБА_6 - 20 000 грн. матеріальних збитків.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2008 року матеріали кримінальної справи щодо ОСОБА_3 виділено в окреме провадження у зв'язку з його розшуком.

Вироком апеляційного суду Полтавської області від 25 грудня 2008 року вирок місцевого суду в частині кваліфікації дій та призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання - скасовано.

Засуджено до позбавлення волі:

ОСОБА_2,

- за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки;

- за ч.5 ст. 185 КК України на 7 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю;

- за ч.4 ст. 187 КК України на 8 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю;

- за ч.1 ст. 263 КК України на 2 роки;

- за ч.2 ст. 263 КК України на 1 рік, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 8 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, а на підставі ст. 71 КК України частково приєднано 6 місяців невідбутого покарання за попереднім вироком і остаточно призначено на 8 років 6 місяців.

ОСОБА_1,

- за ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю;

- за ч.1 ст. 263 КК України на 2 роки, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 4 роки 6 місяців з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, а на підставі ст. 71 КК України частково приєднано 6 місяців невідбутого покарання за попереднім вироком і остаточно призначено на 5 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

За ч.2 ст. 263 КК України ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його вини.

Згідно з вироком ОСОБА_2, ОСОБА_1 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, скоїли злочини за наступних обставин.

В кінці серпня 2003 року у вечірній час ОСОБА_2 незаконно проник до квартири АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно, що належало ОСОБА_7, на загальну суму 1830 грн.

12 жовтня 2003 року ОСОБА_2 незаконно проник до квартири АДРЕСА_2, звідки повторно таємно викрав майно, що належало ОСОБА_8 на загальну суму 25647,5 грн.

Крім того, в 1995 році ОСОБА_2 незаконно придбав у невстановлених слідством осіб обріз мисливської рушниці і револьвер з бойовими припасами та зберігав їх за місцем проживання.

2 вересня 2002 року ОСОБА_2 незаконно перевіз вказану вогнепальну зброю в с. Голобородьківське Карлівського району Полтавської області, де передав ОСОБА_1, яку останній незаконно зберігав в будинку АДРЕСА_3

Надалі, 2 вересня 2002 року близько 23 год., ОСОБА_2, ОСОБА_1 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, домовились про здійснення розбійних нападів, при цьому попередньо розподіливши обов'язки, згідно з якими, ОСОБА_1 підшукував осіб, на яких можна здійснити напад, ОСОБА_2 повинен був безпосередньо проникати в помешкання потерпілих, а особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, - керувати автомобілем та чекати на вулиці спостерігаючи за навколишньою обстановкою.

Згідно з розробленим планом, 3 вересня 2002 року близько 24 год. ОСОБА_2, ОСОБА_1 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, прибули у АДРЕСА_4, ОСОБА_2 незаконно проник в кв. № 8, де застосовуючи насильство небезпечне для життя і здоров'я, вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_6 заподіявши останній середньої тяжкості тілесні ушкодження та заволодів її майном на загальну суму 24077,29 грн.

Крім того, в ніч з 1 на 2 червня 2003 року, виконуючи попередні домовленості, ОСОБА_2, маючи при собі обріз мисливської рушниці та ніж, ОСОБА_1 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, прибули до будинку подружжя ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_5. ОСОБА_2 незаконно проник до будинку останніх і вчинив озброєний розбійний напад на потерпілих, заволодівши їх майном на загальну суму 47286 грн.

У касаційному поданні прокурор не оспорюючи доведеність винності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинних дій та правильність кваліфікації їх дій, просить вирок скасувати і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку із м'якістю призначеного засудженим покарання.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_1 стверджує, що до нього застосовувались незаконні методи дізнання внаслідок чого він обмовив себе і визнав свою винність у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України, вказує на однобічність та неповноту досудового та судового слідства. У зв'язку з цим просить вирок змінити, справу в частині його засудження за ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України закрити, а в іншій частині застосувати положення ст. 75 КК України і не позбавляти волі.

засуджений ОСОБА_2 вказує на фабрикацію кримінальної справи, однобічність та неповноту досудового та судового слідства, а також безпідставне його засудження за епізодами розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_6 та подружжя ІНФОРМАЦІЯ_4. Стверджує, що працівниками міліції до нього застосовувались незаконні методи дізнання. За змістом скарги просить пом'якшити йому покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, а касаційні скарги просив залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарг, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційні скарги засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 слід залишити без задоволення за таких підстав.

Висновок про доведеність винності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні зазначених дій за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю доказів зібраних у справі та перевірених в суді.

В процесі розслідування кримінальної справи ОСОБА_1 у своїх показаннях повідомив органи слідства про вчинені разом з ОСОБА_2 та особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, злочини проти потерпілих ОСОБА_6 та подружжя ІНФОРМАЦІЯ_4.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на досудовому слідстві при дачі показань в якості підозрюваних та обвинувачених докладно розповідали про роль та дії кожного з них під час розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_6 та подружжя ІНФОРМАЦІЯ_4, при цьому взаємодоповнюючи в показаннях один одного в залежності від того, хто які дії виконував.

Засуджений ОСОБА_2 детально розповідав про хід події та нападу на потерпілих ОСОБА_6 та подружжя ІНФОРМАЦІЯ_4, яке насильство при цьому ним застосовувалось і такі його показання повністю узгоджуються з показаннями потерпілих.

Потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що в ніч з 2 на 3 вересня 2002 року до неї в квартиру заліз чоловік, який був у масці, а в руках у нього був ніж та пістолет. Протягом години він знущався над нею, вимагаючи гроші, завдав порізів ножем та притуляв розпечену праску до грудей. Потерпіла також зазначила, що вона дуже добре запам'ятала голос чоловіка, який був у масці.

Як видно із протоколу очної ставки проведеною між ОСОБА_2 та потерпілою, остання впізнала його по голосу, очах та статурі, а в судовому засіданні підтвердила, що не має сумнівів щодо особи, яка вчинила злочин та зазначила, що це був саме ОСОБА_2

Згідно висновків судово-медичної експертизи на тілі ОСОБА_6 виявлено термічні опіки шкіри 2-го ступеня, які виникли від дії нагрітої праски, а також пошкодження, які виникли від дії гостро-ріжучого предмету.

В матеріалах справи є явка з повинною ОСОБА_1, в якій він зазначив, що показав ОСОБА_2 де проживає подружжя ІНФОРМАЦІЯ_4, а після вчинення злочину ОСОБА_2 передав йому гроші в сумі 2700 доларів США, але про обставини вчинення злочину він не розповідав (т.1 а.с. 131).

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пояснили, що в ніч з 1 на 2 червня 2003 року на них було вчинено напад невідомим чоловіком у масці, в руках у якого був ніж та обріз мисливської рушниці, які вони з дружиною добре запам'ятали, як і голос нападника.

В ході проведених очних ставок між ОСОБА_2 та потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_4, останні впізнали ОСОБА_2 по голосу, очах та статурі, а потерпіла ОСОБА_5, ще й по кросівкам, при цьому зазначила, що коли вона лежала у кімнаті на підлозі, то роздивилася, що у нападника були кросівки, які вона впізнала по смужкам, які світилися в темноті.

Згідно протоколу огляду місця події було виявлено один слід від взуття, яке було на нападнику під час вчинення злочину (т.1 а.с. 4).

Під час обшуку в помешканні ОСОБА_2 серед іншого було вилучено маску, ніж, барсетку та кросівки зі смужками по боках (т.2 а.с.251, 252).

Згідно висновку трасологічної експертизи слід нашарування, виявлений і вилучений на липку стрічку при огляді місця події, залишений підметковою частиною низу кросівка на ліву ногу, вилученого в помешканні ОСОБА_2 (т.4 а.с. 179, 180).

Крім того, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_4, також впізнали ніж, яким погрожував ОСОБА_2, маску, в якій він був у момент нападу та викрадену у них барсетку.

Що стосується доводів засуджених про те, що під час досудового слідства до них застосовувались незаконні методи дізнання, то вони спростовуються матеріалами справи.

Постановами заступника прокурора Полтавської області від 14 липня 2004 року та від 29 липня 2004 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо оперативних працівників УКР УМВС України в Полтавській області та слідчого СУ УМВС України в Полтавській області за фактом вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 373 КК України, за відсутності в їх діях ознак зазначених злочинів (т.11, а.с. 25-26, 31-32).

Крім того, допитаний в судовому засіданні у якості свідка слідчий СУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_9, пояснив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не скаржились на те, що до них застосовувались незаконні методи дізнання, а також заперечив факт застосування фізичного впливу на них як зі свого боку, так і з боку інших слідчих.

Слідчий прокуратури Полтавської області Москівець П.В., також повідомив, що до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не застосовувались недозволені методи ведення слідства.

В судовому засіданні були допитані всі особи по справі, свідчення яких мали істотне значення для правильного вирішення справи, повно досліджено всі зібрані під час досудового та судового слідства докази, всім їм дана оцінка, а тому доводи, викладені у скаргах засуджених про неповноту та однобічність досудового та судового слідства безпідставні.

Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у справі допускались порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, у тому числі й тих, які б були пов'язані із фабрикацією справи чи із фальсифікацією доказів, та які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 395 КПК України, суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вчинили злочин, передбачений ст. 263 КК України, у червні 2003 року.

Відповідно до ст. 12 КК України даний вид злочинного діяння відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

У зв'язку з тим, що на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції минуло п'ять років з дня вчинення вказаного злочину, вирок щодо ОСОБА_2 в частині засудження за ч.1, ч.2 ст. 263 КК України та ОСОБА_1 в частині засудження за ч.1 ст. 263 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України підлягає скасуванню, а останні звільняються від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Дії засудженого ОСОБА_2 за ч.3, ч.5 ст. 185; ч.4 ст. 187 КК України та засудженого ОСОБА_1 за ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України, судом кваліфіковано правильно.

Що стосується покарання, то воно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про їх особи, які за місцем проживання характеризуються позитивно, а також те, що злочини засуджені вчинили в період умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком.

При цьому, суд при призначенні покарання ОСОБА_1, прийнявши той факт, що він при вчиненні розбійних нападів виступав у ролі пособника, врахував його позитивну характеристику з місця проживання та позитивну поведінку після вчинення злочинів, наявність на утриманні неповнолітніх дітей і батьків пенсіонерів які потребують догляду у зв'язку з хворобою, обгрунтовано визнав вказані обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і дають підстави для застосування положень ст. 69 КК України та призначив покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч.4 ст. 187 КК України.

З огляду на викладене, доводи касаційних скарг засуджених про суворість призначеного покарання та касаційного подання прокурора про його м'якість є неспроможними, а оскільки минули строки притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 263 КК України то вирок в цій частині підлягає скасуванню, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільненню від кримінальної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без задоволення.

В порядку ст. 395 КПК України вирок апеляційного суду Полтавської області від 25 грудня 2008 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - змінити.

В частині засудження ОСОБА_2 за ч.1, ч.2 ст. 263 КК України та ОСОБА_10 за ч.1 ст. 263 КК України вирок скасувати, та звільнити їх від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Вважати засудженим до позбавлення волі:

ОСОБА_2,

- за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки

- за ч.5 ст. 185 КК України на 7 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю;

- за ч.4 ст. 187 КК України на 8 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 8 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, а на підставі ст. 71 КК України частково приєднати 6 місяців невідбутого покарання за попереднім вироком і остаточно на 8 років 6 місяців.

ОСОБА_1,

- за ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, а на підставі ст. 71 КК України частково приєднати 6 місяців невідбутого покарання за попереднім вироком і остаточно на 4 роки 6 місяців з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.