Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 21 травня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2008 року.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2007 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця смт Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України,

не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Як зазначено у вироку, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

Так, ОСОБА_2 24 лютого 2007 року приблизно о 18 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, виявивши відсутність своїх грошей, вирішив, що гроші забрала його дружина ОСОБА_3 Після чого у нього на ґрунті алкогольного сп'яніння виник умисел на спричинення їй тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2, діючи умисно, почав хапати дружину за одяг, піднімати і кидати. Остання падала, ударяючись об поверхню підлоги різними частинами тіла. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 почав бити ОСОБА_3, при цьому завдав їй не менше 6-ти ударів в область голови, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, а також завдав не менше 6-ти ударів в область шиї, верхніх кінцівок і лівої нижньої кінцівки, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, після чого залишив лежати на дивані. Протягом трьох діб потерпіла ОСОБА_3 з тяжкими тілесними ушкодженнями перебувала в кімнаті будинку без будь-якої допомоги і 27 лютого 2007 року померла від отриманих тяжких тілесних ушкоджень.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2008 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому посилається на те, що досудове та судове слідство проведено однобічно і неповно, з обвинувальним ухилом, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що вина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочині не доведена. Вказує на те, що вирок ґрунтується на доказах, здобутих з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, під час проведення відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_2 не було роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України. Зазначає, що було порушено право ОСОБА_2 на захист, оскільки, місцевий суд позбавив його (захисника) можливості ознайомитися з протоколом судового засідання та подати зауваження на нього, а апеляційний суд не звернув уваги на його доводи з цього приводу; захисника ОСОБА_4 про день і час розгляду апеляцій не повідомили.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касатора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину підтверджена сукупністю зібраних по справі. вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, зокрема, показаннями самого засудженого на досудовому слідстві, який визнавав факт завдання потерпілій 24 лютого 2007 року ударів кулаком, у тому числі в область голови, після чого він поклав потерпілу на ліжко, де 27 лютого 2007 року вона була виявлена мертвою; показаннями потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6, про те, що ОСОБА_2 постійно бив свою дружину - ОСОБА_3 на ґрунті зловживання спиртними напоями; показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що 25 та 26 лютого 2007 року він бачив засудженого, який перебував у запої та на запитання про дружину повідомляв, що вона спить і він не може її розбудити; даними протоколів огляду місця події, протоколу відтворення обстановки й обставин події за участю ОСОБА_2, даними висновку судово-медичної експертизи про характер та локалізацію спричинених потерпілій тілесних ушкоджень й причини її смерті (закрита внутрішньочерепна травма, яка супроводжувалася крововиливами під мозкові оболонки та речовину головного мозку, які призвели до набряку та здавленню головного мозку), а також про те, що вказаний засудженим при відтворенні обстановки й обставин події механізм заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень не суперечить даним судово-медичного дослідження трупу потерпілої; показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_8; даними висновку судово-імунологічної експертизи, з яких убачається, що виявлена на піджаку та светрі ОСОБА_2 кров належить людині, та її походження від потерпілої ОСОБА_3 не виключається; даних, що містяться у довідці нарколога, про те, що ОСОБА_2 перебуває на диспансерному обліку у зв'язку із хронічним алкоголізмом та іншими доказами.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність цих та інших, наведених у вироку доказів, немає.

Твердження ОСОБА_2 про те, що тілесні ушкодження, які знаходяться у причинному зв'язку із настанням смерті потерпіла могла отримати не від його дій та при інших обставинах, ретельно перевірялися як на досудовому слідстві, так і в суді та обґрунтовано визнані безпідставними, оскільки суперечать наявним у справі доказам.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливості дійти обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину. Тому доводи скарги захисника про незаконність засудження ОСОБА_2 є безпідставними.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу, з яких убачається, що він раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, зловживає спиртним, має на утриманні престарілу матір. Колегія суддів вважає, що в даному випадку міра покарання, яка обрана у мінімальній межі санкції закону, за яким засуджений ОСОБА_2, є необхідною та достатньою для його виправлення й попередження нових злочинів й такою, що не підлягає зміні.

Що ж стосується доводів захисника про те, що під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_2 не було роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, що, на його думку, є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, то вони є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, обвинуваченому ОСОБА_2 1 березня 2007 року були роз'яснені його процесуальні права, у тому числі й положення ст. 63 Конституції України. Відтворення обстановки й обставин події за участю ОСОБА_2 відбувалося 5 березня 2007 року.

За таких обставин, той факт, що в зазначеному протоколі від 5 березня 2007 року не відображено повторне роз'яснення обвинуваченому ст. 63 Конституції України, не свідчить про порушення органами досудового слідства прав останнього на захист, а також про те, що дані цього протоколу є недопустимим доказом по справі.

Посилання захисника на те, що його позбавили можливості ознайомитися з протоколом судового засідання та подати зауваження, а сестру засудженого - захисника ОСОБА_4 не повідомили про день і час розгляду справи апеляційним судом, є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи.

Як убачається з матеріалів справи, вирок був постановлений судом 31 жовтня 2007 року і до 17 квітня 2008 року справа перебувала у місцевому суді. Ніяких заяв чи клопотань від захисника ОСОБА_1 про бажання ознайомитися з протоколом судового до суду не надходило.

Крім того, перевіркою матеріалів справи встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному суді, захист ОСОБА_2 здійснював професійний захисник - адвокат ОСОБА_1, з яким ОСОБА_4 уклала угоду 7 листопада 2007 року саме на участь при розгляді справи апеляційним судом.

За таких обставин, підстав вважати, що судом було порушено право ОСОБА_2 на захист, немає .

Такі ж, як і в касаційній скарзі, доводи були викладені в апеляції засудженого ОСОБА_2 та апеляції його захисника, які перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд у відповідності до вимог ст. 377 КПК України мотивував належним чином і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, колегією суддів по справі не виявлено.

Посилання у касаційній скарзі на однобічність досудового й судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи до компетенції касаційного суду згідно з ч. 2 ст. 398 КПК України не відноситься.

З огляду на викладене, наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_2, як про це ставиться питання у касаційній скарзі.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1