Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 21 травня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Хмельницької області, касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. на вирок Полонського районного суду Хмельницької області від 29 липня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 30 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1.

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженку та мешканку м. Полонного

Хмельницької області, таку, що судимості не має,

за ч. 3 ст. 190 КК України на 4 роки позбавлення волі;

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на корить потерпілих: ОСОБА_5. - 2900 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 250 гривень моральної шкоди, ОСОБА_6-17 135 гривень матеріальної та 400 гривень моральної шкоди, ОСОБА_7. - 13 500 гривень матеріальної та 500 гривень моральної шкоди, ОСОБА_8 - 26 400 гривень матеріальної та 500 гривень моральної шкоди, ОСОБА_9- 6878 гривень матеріальної та 300 гривень моральної шкоди.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 30 вересня 2008 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_1визнано винуватою та засуджено за те, що вона протягом 2003-2005 років заволоділа чужим майном шляхом зловживання довірою, зокрема, грошовими коштами, які отримувала від фізичних осіб під виглядом здійснення підприємницької діяльності: у 2003-2004 роках у ОСОБА_5. - 2900 гривень, у 2005 року у ОСОБА_6- 17 135 гривень, ОСОБА_7. - 13 500 гривень, ОСОБА_8 - 26 400 гривень та ОСОБА_9- 6878 гривень, а всього на загальну суму 59 935 гривень, що є великим розміром.

Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_1. було пред'явлене обвинувачення у заволодінні грошовими коштами у 2003- 2004 роках у ОСОБА_2 - 187 500 гривень та у 2003-2005 роках у ОСОБА_10. - 8338 гривень. Суд дійшов висновку, що обвинувачення в цій частині не знайшло свого підтвердження.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості. Указує на те, що судом безпідставно виключено з обвинувачення епізоди за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 та ОСОБА_10., що в свою чергу привело до незаконної кваліфікації дій засудженої за 3 ст. 190 КК України, а не за ч. 4 ст. 190 КК України. Вважає, що судом при призначенні покарання не в повні мірі враховано тяжкість вчиненого злочину, інші обставини справи, зокрема те, що ОСОБА_1. вину свою не визнала, завданих потерпілим збитків не відшкодувала, займалася злочинною діяльність протягом двох років.

У касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати оскаржувані судові рішення, постановити новий вирок за ч. 4 ст. 190 КК України та задовольнити його позовні вимоги. Посилається на те, що суд необґрунтовано виключив із обвинувачення ОСОБА_1епізод заволодіння шахрайським шляхом його грошовими коштами та безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_1. з ч. 4 на ч. 3 ст. 190 КК України, що привело до призначення покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України внаслідок м'якості. Також указує на те, що ухвала апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1. Посилається на невідповідність призначеного засудженій покарання тяжкості злочину та собі засудженої внаслідок м'якості. Вважає, що судом неправильно вирішено цивільний позов.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7., посилаючись на невідповідність призначеного засудженій покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості, просить змінити оскаржувані судові рішення та призначити ОСОБА_1. реальну міру покарання. Вважає, що судом неправильно вирішено її цивільний позов.

У запереченнях на касаційні скарги та касаційне подання засуджена ОСОБА_1. просить залишити їх без задоволення через безпідставність викладених у них доводів.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання та вважала, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, засуджену ОСОБА_1., яка просила касаційне подання та касаційні скарги залишити без задовлення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання та скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню, а касаційні скарги та потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_7. - частковому задоволенню з наступних підстав.

Як убачається із матеріалів кримінальної справи, крім заволодіння шахрайським шляхом майном потерпілих ОСОБА_5.,ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8та ОСОБА_9ОСОБА_1. було пред'явлено обвинувачення в заволодінні в такий же спосіб майном ОСОБА_2 та ОСОБА_10.

Суд дійшов висновку, що обвинувачення в частині заволодіння грошовими коштами двох останніх потерпілих свого підтвердження не знайшло.

Однак, у вироку суду не зазначено, яке саме рішення прийнято щодо цього обсягу обвинувачення.

Рішення місцевого суду щодо цієї частини обвинувачення не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, згідно з якими формулювання недоведеної частини пред'явленого підсудному обвинувачення має бути з наведенням підстав, з яких воно визнано таким.

Крім того, у порушення вимог ст.ст. 323, 334 КПК України судом не дано належної оцінки всім доказам у справі, не мотивовано прийняття одних і відхилення інших доказів.

Так, у вироку суд зазначив, що між ОСОБА_2 та засудженою були сталі відносини, які свідчать про їх підприємницьку діяльність та не свідчать про наявність в діях останньої шахрайства. Проте, не навів мотивів, чому відхиляє показання потерпілого ОСОБА_2 про те, що у розписках від імені засудженої зазначено не лише суми нарахованих відсотків від боргу, а й саму суму неповернутих грошових коштів.

Судом також не було встановлено, якою саме підприємницької діяльність займалася ОСОБА_1., цей висновок будь-якими доказами не обґрунтовано.

У той же час, у підтвердження винуватості ОСОБА_1. у заволодінні грошима потерпілих ОСОБА_5.,ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8та ОСОБА_9суд послався на показання самої засудженої про те, що вона повідомляла цим потерпілим, що бере кошти для підприємницької діяльності, хоча їх частину фактично використовувала для погашення боргу ОСОБА_2. та іншим особам.

Наведені вище показання засудженої не були враховані судом при вирішенні питання щодо доведеності чи недоведеності обвинувачення в частині заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 та ОСОБА_10.

Наведене свідчить, що висновок суду про те, що між засудженою та ОСОБА_2 існували цивільно-правові відносини є передчасним та немотивованим, зробленим без врахування всіх матеріалів справи.

Висновок суду про відсутність підстав вважати про заволодіння засудженою грошовими коштами ОСОБА_10. також є необґрунтованим, оскільки він ґрунтується лише на показаннях ОСОБА_1., судом не наведено підстав, через які він відкидає показання потерпілої ОСОБА_10. та інші докази, на які посилався орган досудового слідства в обвинувальному висновку, зокрема, на зміст записів у блокноті про борг у сумі 8338 гривень.

Необґрунтоване зменшення обсягу обвинувачення привело до неправильного застосування кримінального закону, а саме кваліфікації дій ОСОБА_1. за ч. 3 ст. 190 КК України.

Тому довід у касаційному поданні та касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_2 про скасування вироку у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання, є обґрунтованим.

Відповідають вимогам закону та матеріалам кримінальної справи й доводи потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7. про мякість призначеного покарання засудженій ОСОБА_1.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання з урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу винного, воно має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути прийнятим, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

При призначенні покарання засудженій судом в повній мірі не враховано тяжкість вчиненого злочину, який законом віднесено до категорії тяжких, всі обставини справи, зокрема, кількість потерпілих, у заволодінні майном яких ОСОБА_1визнано винуватою, тривалість часу вчинення злочину.

Апеляційний суд при перевірці законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції не встановив і не усунув наведені вище порушення закону, у порушення вимог ст. 377 КПК України залишив поза увагою доводи апеляцій про необґрунтованість вироку в частині обвинувачення по епізодам заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 та ОСОБА_10.

У зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону вирок місцевого суду та ухвала апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно звернути увагу на наведені у даній ухвалі колегії суддів недоліки, усунути їх і прийняти таке рішення, яке б відповідало вимогам закону.

У разі підтвердження такого ж або більшого обсягу обвинувачення, призначення ОСОБА_1. покарання із звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, колегія суддів вважає м'яким.

Що стосується доводів потерпілих ОСОБА_7. та ОСОБА_3. про неправильне вирішення судом першої інстанції цивільного позову, то його слід розглянути та вирішити під час нового судового розгляду справи.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора задовольнити, касаційні скарги потерпілих ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. задовольнити частково.

Вирок Полонського районного суду Хмельницької області від 29 липня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 30 вересня 2008 року щодоОСОБА_1скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.