Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючої – Драги В.П

суддів – Заголдного В.В., Пошви Б.М.

за участю прокурора – Матюшевої О.В.

захисника – ОСОБА_1.

засудженого - ОСОБА_2.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 10 червня 2010р. кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами захисника ОСОБА_1. і засудженого ОСОБА_2. на вирок апеляційного суду Миколаївської області від 3 березня 2010р.

Даним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, не судимого

засуджено за ст. 368 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/10 частини майна та позбавленням на 2 роки права займати посаду судді.

Постановлено стягнути із засудженого у доход держави 10 657 грн. судових витрат.

Засудженого визнано винним у тому, що він, працюючи суддею Білозерського районного суду Херсонської області і займаючи відповідальне становище, отримав хабара за таких обставин.

2 червня 2008р. ОСОБА_2 прийняв до свого провадження кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.2 ст. 125 КК України, а 10 червня 2008р. призначив справу до судового розгляду.

На протязі липня – жовтня 2008р. ОСОБА_2 провів ряд судових засідань, у ході яких ОСОБА_3 винним себе у вчиненні злочину не визнав і почав відмовлятися від тих показань, які він давав на досудовому слідстві.

24 жовтня 2008р. ОСОБА_3 в службовому кабінеті ОСОБА_2 почав просити останнього закрити щодо нього кримінальну справу, а ОСОБА_2 вирішив використати цю обставину для отримання від ОСОБА_3 хабара.

19 листопада 2008р. під час чергової зустрічі в службовому кабінеті ОСОБА_2 він висловився про можливість призначення ОСОБА_3 мінімального покарання за умови передачі йому ОСОБА_3 за це в якості хабара талонів на отримання 1000 л бензину марки А – 95 на суму 5 020 грн., з чим ОСОБА_3 погодився.

8 грудня 2008р., приблизно о 14 год., ОСОБА_3 прибув у службовий кабінет ОСОБА_2 і повідомив останнього про те, що він приніс йому тільки частину хабара у вигляді талонів на отримання бензину і переконав ОСОБА_2 у тому, що решту таких талонів принесе йому після новорічних свят.

ОСОБА_2, у свою чергу, не постановивши і не оголосивши вирок, повідомив ОСОБА_3, що він призначив йому за ч.2 ст. 125 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн., після чого ОСОБА_3 за призначене йому мінімальне покарання вручив ОСОБА_2 20 талонів на отримання 200 л бензину марки А – 95 на суму 940 грн. і домовився з ОСОБА_2, що решту хабара він вручить пізніше талонами на бензин та грошима.

Після цього ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_2 оформив у працівників суду підписку про невиїзд, отримав квитанцію на сплату штрафу і залишив приміщення суду.

22 грудня 2008р. ОСОБА_2 постановив щодо ОСОБА_3 вирок, датований 8 грудня 2008р.

23 січня 2009р., приблизно о 11 год. 35 хв., ОСОБА_3 прибув у службовий кабінет ОСОБА_2 і повідомив його, що приніс решту обумовленого хабара у вигляді 3 000 грн. та 10 талонів на отримання 150 л бензину марки А – 95 вартістю 822 грн.

За пропозицією ОСОБА_2 900 грн. ОСОБА_3 залишив собі, а 2100 грн. та талони на вказану кількість бензину передав засудженому в якості хабара за призначення йому мінімального покарання.

Останній, у свою чергу, отримав від ОСОБА_3 грошима та талонами на бензин хабара на загальну суму 3 862 грн.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що суд необгрунтовано не застосував до засудженого ст. 54 КК України, не позбавивши його кваліфікаційного класу, а також безпідставно призначив йому додаткове покарання у виді конфіскації лише 1/10 частини належного йому майна та не застосував до нього такого додаткового покарання як позбавлення права займатися певною діяльністю, як це передбачено санкцією закону, за яким його засуджено. Тому вважає, що ОСОБА_2 призначене занадто м'яке додаткове покарання.

Порушує питання про скасування з цих підстав вироку з направленням справи на новий судовий розгляд.

У касаційних скаргах:

- захисник наводить доводи про те, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно і необ’єктивно, висновки суду про винність ОСОБА_2 в одержанні хабара грунтуються на сфальсифікованих матеріалах та припущеннях, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені дослідженими у ній доказами, які містять істотні суперечності, зібрані з порушенням вимог кримінально–процесуального закону і яким не дано належної оцінки. Стверджує, що відносно засудженого мала місце провокація хабара;

- засуджений зазначає, що судовий розгляд справи проведено неповно і необ’єктивно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на припущеннях та доказах, які здобуті з порушенням вимог кримінально – процесуального закону.

Захисник та засуджений ставлять питання про скасування вироку і закриття справи за відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу злочину.

Заслухавши доповідача, захисника та засудженого, які підтримали скарги і заперечували проти задоволення подання, прокурора, яка визнала за необхідне вирок скасувати і справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання і скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, а вирок - скасуванню з направленням справи на нове розслідування внаслідок однобічності, неповноти досудового та судового слідства, невідповідності викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам справи та допущених у ній інших порушень вимог кримінально–процесуального закону.

Так, органами досудового слідства ОСОБА_2 пред’явлене обвинувачення, а судом його визнано винним у тому, що він постановив щодо ОСОБА_3 вирок 22 грудня 2008р., але датував його 8 грудня 2008р.

Разом з тим, у справі є не скасована постанова органів досудового слідства від 25 червня 2009р. про відмову в порушенні за ст.ст. 366 та 375 КК України кримінальної справи щодо ОСОБА_2 на підставі ч.2 ст. 6 КПК України, в якій зазначено, що вирок від 8 грудня 2008р., винесений суддею ОСОБА_2 у кримінальній справі відносно ОСОБА_3, є законним.

Такі дані свідчать, що висновки органів досудового слідства та суду у цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки містять істотні суперечності, і по справі залишилася не дослідженою належним чином обставина, коли саме було постановлено вирок щодо ОСОБА_3.

Згідно з даними протоколу огляду та вручення талонів на бензин від 8 грудня 2008р. і протоколу огляду та вручення талонів на бензин та грошей від 23 січня 2009р. відповідно, талони на бензин - 8 грудня 2008р., а також талони на бензин і гроші - 23 січня 2009р. надавалися працівнику органу СБУ саме ОСОБА_3, а потім, свою чергу, поверталися йому працівником СБУ з метою використання їх для дачі хабара та викриття одержувача хабара.

Як видно із показань на досудовому слідстві та в судовому засіданні свідка ОСОБА_3, 8 грудня 2008р. та 23 січня 2009р. талони на бензин та гроші надавалися не ним працівнику СБУ, а, навпаки, працівником СБУ йому з метою використання їх для дачі хабара.

Матеріали справи свідчать, що у ній з достатньою повнотою не з’ясована обставина про те, кому саме належали талони на бензин та гроші, які 8 грудня 2008р. та 23 січня 2009р. ОСОБА_3 вручив в якості хабара ОСОБА_2, хоча належне дослідження цієї обставини може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Органами досудового слідства ОСОБА_2 пред’явлене обвинувачення за ч.2 ст. 368 КК України в одержанні ним хабара за такими кваліфікуючими ознаками, як службовою особою, що займала відповідальне становище, та поєднаного з вимаганням.

Постановою органів досудового слідства від 24 червня 2009р. з посиланням у ній на те, що відносно ОСОБА_3 мало місце вимагання хабара і він перед тим, як вручити хабара, звернувся до органів влади з метою викриття вимагача, в порушенні кримінальної справи проти ОСОБА_3 відмовлено за відсутністю в його діях складу злочину.

Під час судового розгляду прокурор у порядку ст. 277 КПК України змінив у суді пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення, дійшовши висновку про відсутність у його діях такої кваліфікуючої ознаки як вимагання хабара.

З урахуванням даної обставини органам досудового слідства належить перевірити обгрунтованість постанови від 24 червня 2009р., якою відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3.

Суд у мотивувальній частині вироку тільки в самій спрощеній та короткій формі послався на те, що засуджений у судовому засіданні винним себе не визнав і стверджував, що він в якості хабара талонів на бензин та грошей від ОСОБА_3 не отримував, а вирок щодо ОСОБА_3 постановив і оголосив 8 грудня 2008р.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_2 у судовому засіданні не тільки заперечував отримання ним хабара та постановлення щодо ОСОБА_3 вироку 22 грудня 2008р., а й дав відповідні показання, в яких висував докладні та конкретні доводи на свій захист.

Однак, суд таких показань засудженого в судовому засіданні у вироку не не навів, їх суті не розкрив і тим доводам, які ОСОБА_2 висував на свій захист, належної оцінки не дав, чим допустив порушення вимог ст. 334 КПК України.

Виходячи з викладеного, справа підлягає направленню на нове розслідування, в процесі якого органам досудового слідства потрібно усунути зазначені вище недоліки, провести для всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи необхідні слідчі дії, дати належну оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності і в залежності від цього в установленому законом порядку вірно вирішити всі ті питання, що стосуються притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.

Доводи у касаційних скаргах захисника та засудженого про те, що стосовно останнього мала місце провокація хабара підлягають ретельній перевірці при новому розслідуванні справи.

Якщо при новому розслідуванні та можливому новому судовому розгляді справи підтвердиться винність ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено за даним вироком, то призначені йому за цим вироком дадаткові покарання слід вважати м’якими, а саме такими, що не в повній мірі відповідають тяжкості злочину та даним про його особу, а не застосування до нього ст. 54 КК України – необгрунтованим.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів-

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційні скарги засудженого ОСОБА_2. і захисника ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Миколаївської області від 3 березня 2010р. щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2. залишити у вигляді підписки про невиїзд.