Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 21 травня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1. на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 червня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2008 року щодо ОСОБА_2.

Цим вироком ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Олександрії Кіровоградської області, згідно зі ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, і призначено йому за цим законом покарання 3 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2. на користь потерпілого ОСОБА_1. 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2008 року вирок щодо ОСОБА_2. залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_2. засуджено за те, що він 23 січня 2008 року близько 21 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на кухні АДРЕСА_1за місцем свого тимчасового проживання, на ґрунті раптово виниклої агресії внаслідок відмови дочки його співмешканкиОСОБА_3. - малолітньої ОСОБА_1, 2002 року народження, від виконання його вимог щодо вживання їжі штовхнув останню, не маючи умислу на заподіяння їй тілесних ушкоджень, але вона не втрималась на ногах і вдарилася головою об бокову частину дверної рами дверей кухні, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження у виді синців обличчя, волосяної частини голови, верхніх кінцівок, передньої поверхні грудної клітки та передньої черевної стінки, саден обличчя, субдурального крововиливу, забою головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, від яких малолітня потерпіла померла до приїзду карети швидкої допомоги. Безпосередньою причиною смерті малолітньої ОСОБА_1. згідно з висновком судово-медичної експертизи є субдуральний крововилив, забій головного мозку.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1. зазначає, що судове слідство у справі проведено неповно і однобічно з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Даючи свій аналіз показанням свідків та даним висновку судово-медичної експертизи про кількість, характер та локалізацію виявлених у малолітньої потерпілої тілесних ушкоджень, стверджує, що їх було заподіяно їй умисно, а кваліфікація дій засудженого судом за ст. 119 КК України як вбивство, вчинене через необережність, є неправильною. Вказує, що суд безпідставно відмовив йому у виклику ряду свідків. Також зазначає, що при призначенні покарання засудженому судом не враховану обставину, яка обтяжує покарання, вчинення злочину щодо малолітньої. Просить судові рішення щодо ОСОБА_2. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Так, ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді першої інстанції, визнаючи себе винним частково, пояснив, що не мав умислу на заподіяння смерті малолітній потерпілій ОСОБА_1, і розповів про обставини вчинення ним злочину щодо неї так, як їх наведено у вироку. При цьому повідомив, що, намагаючись надати потерпілій, якій стало зле після удару, допомогу, хотів віднести її до ванної кімнати, щоб освіжити водою, але перечепився об килимове покриття і впав разом з дівчинкою на руках, під час чого вона вдарилася головою об підлогу. Далі пробував робити їй штучне дихання, при цьому давив руками на груди, також трусив, узявши руками з обох боків в області ребер, але їй не ставало краще. Крім того, розповів, що за декілька днів до цієї події брав ОСОБА_1. із собою на роботу. Автомобіль, на якому він розвозить хліб, не заводився, тому разом з іншими водіями намагалися завести його, зрушивши з місця за допомогою тросу, під час чого він не впорався з керуванням і зіштовхнувся зі стіною, а ОСОБА_1., яка в цей час також знаходилася в кабіні його автомобіля, не втрималася і вдарилася лобом об панель приладів. Оскільки після цього на стан здоров'я дівчинка не скаржилася, до лікарів вони зі співмешканкою ОСОБА_3. не зверталися. Також показав, що за декілька днів до того дівчинка впала зі стільця, намагаючись включити світло в туалеті, і вдарилася щокою.

Аналогічні показання ОСОБА_2 давав під час досудового слідства у справі, в тому числі під час відтворення обстановки та обставин події.

Свідок ОСОБА_4. розповіла, що, перебуваючи у своїй квартирі, почула крик, а потім стук у двері. Відчинивши, побачила на порозі сусіда ОСОБА_2., який був в істериці, на руках тримав дівчинку і кричав, що їй погано, прохаючи про допомогу. Вона викликала карету швидкої допомоги, лікар якої по приїзду констатував смерть дитини. Також показала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають по сусідству з нею 4 місяці, за цей час сварок між ними вона не чула, ОСОБА_2 називав дівчинку "ІНФОРМАЦІЯ_2", чула, як дитина сміялася.

Лікарі бригади швидкої допомоги, які прибули на виклик, повідомили, що побачили чоловіка, який був в істеричному стані, плакав, просив допомогти дитині, яку тримав на руках, не віддавав дитину з рук. При огляді дівчинки було встановлено, що вона померла.

Потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_2 є її співмешканцем, стосунки у них в сім'ї були добрими, її дочку ОСОБА_1. він не кривдив, вона називала його татом. Також розповіла, що стосунків зі своїм батьком ОСОБА_1. вона не підтримує, хоча з онукою він спілкувався, купляв їй речі, брав до себе на проживання.

Згідно з даними висновку судово-медичної та додаткової експертиз про кількість, характер та локалізацію виявлених у малолітньої потерпілої ОСОБА_1 тілесних ушкоджень вони могли утворитися за обставин, на які вказує ОСОБА_2 під час відтворення обстановки та обставин події.

Проаналізувавши ці та інші докази у справі, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 не мав наміру заподіяти тяжкі тілесні ушкодження чи смерть малолітній потерпілій ОСОБА_1 Штовхаючи дівчинку, він не передбачав наслідків, які настали, хоча повинен був і міг їх передбачити, що свідчить про необережний характер його дій.

Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_2. було пред'явлено обвинувачення в тому, що він умисно штовхнув малолітню потерпілу ОСОБА_1., яка, не втримавшись на ногах, вдарилася головою об бокову частину дверної рами, внаслідок чого отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.

Згідно з пред'явленим ОСОБА_2. обвинуваченням настання зазначених наслідків не охоплювалося його умислом, а відповідно до вимог ст. 275 КПК України розгляд справи судом провадиться тільки в межах пред'явленого підсудному обвинувачення.

Тож, розглянувши дану справу в межах пред'явленого ОСОБА_2. обвинувачення, суд правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 119 КК України як вбивство, вчинене через необережність.

Стосовно доводів потерпілого ОСОБА_1. про те, що при призначенні покарання засудженому суд не врахував вчинення ним злочину щодо малолітньої як обставину, яка обтяжує покарання, то при цьому, як убачається зі змісту касаційної скарги потерпілого, він не ставить питання про несправедливість призначеного засудженому покарання внаслідок м'якості та скасування судових рішень щодо нього з цих мотивів, а відповідно до вимог ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень лише в тій частині, в якій їх було оскаржено, і не може вийти за межі касаційних вимог, якщо цим погіршується становище засудженого.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1. у кримінальній справі щодо ОСОБА_2 відмовити.