Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 21 травня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3представника потерпілого ОСОБА_4. - ОСОБА_5. на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 9 липня 2008 року щодо ОСОБА_6

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця м. Тернополя,

такого, що судимості не має,

за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі;

Постановлено стягнути з ОСОБА_6. на корить потерпілої ОСОБА_1. 12 621 гривню 69 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, на користь потерпілих ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. по 15 000 гривень кожному на відшкодування моральної шкоди, на користь держави 235 гривень 35 копійок судових витрат за проведення експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 9 липня 2008 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6. залишено без зміни. Цей же вирок у частині цивільного позову представника потерпілого ОСОБА_4. - ОСОБА_5. скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. З мотивувальної частини вироку виключено вказівку суду про те, що ОСОБА_3 душив ОСОБА_6. обома руками.

ОСОБА_6. визнано винуватим та засуджено за те, що він 13 жовтня 2004 року приблизно о 23 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території дитячого майданчику біля будинку АДРЕСА_1, під час конфлікту, що виник через вимагання ОСОБА_1 у засудженого грошей на випивку та завдання ним тілесних ушкоджень, ножем, яким нарізали закуску, завдав ударів ОСОБА_1. в різні частини тіла, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть останнього.

У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3 та представник потерпілого ОСОБА_4. - ОСОБА_5., даючи свій аналіз зібраним по справі доказам, просять вирок місцевого суду та ухвалу апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильною кваліфікацією судом дій засудженого за ч. 2 ст. 121 КК України. Мотивують прохання тим, що убитий ОСОБА_3 був фізично слабкою особою і не міг заподіяти засудженому тілесних ушкоджень, а висновки судово-медичної експертизи про наявність на пальцях ОСОБА_3. порізів свідчать про те, що він захищався від нападу ОСОБА_6. Вважають, що дії засудженого слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство. Також указують на те, що ухвала апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України ухвала апеляційного суду має бути законною і обґрунтованою, у ній має бути зазначено, зокрема, суть апеляцій, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні, і докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованими.

Однак, зазначених вимог закону апеляційним судом належним чином дотримано не було.

Розглядаючи справу за апеляціями засудженого, потерпілих та представника потерпілого та мотивуючи своє рішення щодо правильності кваліфікації дій засудженого, суд апеляційної інстанції зазначив, що завдаючи ОСОБА_1. удари ножем у різні частини тіла, ОСОБА_6передбачав та свідомо допускав, що від його злочинних дій можуть настати тяжкі тілесні ушкодження, а що стосується смерті потерпілого, то вона не охоплювалась умислом ОСОБА_6. і щодо цього наслідку його вина є необережною.

Цей висновок апеляційний суд обґрунтував показаннями засудженого про те, що він не хотів вбивати ОСОБА_3., кількістю та локалізацію поранень та тілі потерпілого.

Однак, зазначений висновок щодо направленості умислу ОСОБА_6. не ґрунтується на положеннях статей 23- 24 КК України, оскільки навівши ознаки непрямого умислу, суд послався на те, що до наслідку у виді настання смерті потерпілого вина засудженого є необережною.

Наведене свідчить, що висновок апеляційного суду щодо направленості умислу ОСОБА_6. є незаконним та необґрунтованим.

До того ж, виключив своїм рішенням із мотивувальної частини вироку вказівки про те, що ОСОБА_3 душив ОСОБА_6. обома руками, апеляційний суд погіршив становища засудженого, що у відповідності до вимог статей 366, 378 КПК України можливе лише при постановленні апеляційною інстанцією свого вироку.

Крім того, апеляційний суд ухвалив своє рішення у незаконному складі суду.

Ухвалу апеляційної інстанції винесено у складі судді апеляційного суду Тернопільської області Ваврів І.З., який 14 грудня 2004 року продовжував строк тримання під вартою ОСОБА_6. до трьох місяців (т. 1 а.с. 138).

Відповідно до вимог ст. 54 КПК України суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи, якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою.

Згідно з ст. 370 КПК України, зазначені порушення кримінально-процесуального закону є істотними та такими, що тягнуть за собою скасування ухвали апеляційного суду за доводами касаційних скарг і в порядку ст. 395 КПК України та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3представника потерпілого ОСОБА_4. - ОСОБА_5. задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 9 липня 2008 року щодо ОСОБА_6скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.