Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 21 травня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 2 грудня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше судимого 3 квітня 2003 року за

ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України на 3 роки

6 місяців позбавлення волі, 11 березня

2005 року умовно-достроково звільненого на

1 рік 2 місяці 22 дні,

засуджено за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 3 квітня 2003 року та остаточно визначено 3 роки 1 місяць позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 25 квітня 2005 року, близько 14 години 30 хвилин, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, заволодів ключем від вхідних дверей квартири АДРЕСА_2 у тому ж будинку, яка належить ОСОБА_2, з метою вчинення з неї крадіжки. Після цього, ОСОБА_1 проник у квартиру АДРЕСА_2, звідки таємно викрав гроші та вказане у вироку майно, а всього на загальну суму 7 472 грн. 51 коп.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не розглядалась.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про зміну вироку щодо ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування кримінального закону. Вказує на те, що суд безпідставно призначив засудженому покарання на підставі ст. 71 КК України, оскільки Генеральна прокуратура РФ видала ОСОБА_1 лише для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що таке підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікацію його дій за ч.2 ст. 185 КК України, грунтуються на досліджених в судовому засіданні та детально наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв`язку, і такі висновки суду не оспорюються в поданні прокурора.

Відповідно до вимог ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, і застосовуються у порядку, передбаченому Законом України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 (1906-15) року.

Статтею 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року, ратифікованої Верховною Радою України згідно із Законом України від 16 січня 1998 року №43/98 ВР (43/98-ВР) , передбачено, що видана особа не може переслідуватися, засуджуватися або затримуватися з метою виконання вироку чи постанови про утримання під вартою ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд 17 жовтня 2005 року оголосив в розшук ОСОБА_1, який був затриманий на території Російської Федерації 27 вересня 2007 року.

Міністерство юстиції України звернулось до Генеральної прокуратури Російської Федерації з клопотанням про видачу правоохоронним органам України ОСОБА_1 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України. На підставі чого Генеральна прокуратура Російської Федерації видала ОСОБА_1 для притягнення його до кримінальної відповідальності за вказаною у клопотанні статтею кримінального закону.

Проте, оскаржуваним вироком ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком та остаточно визначено 3 роки 1 місяць позбавлення волі, на що згоди запитуваної сторони не було. Тобто суд порушив вимоги Конвенції та вийшов за межі домовленості між Російською Федерацією та Україною.

Отже, вирок місцевого суду у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та порушенням норм міжнародного законодавства вирок підлягає зміні.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,-

касаційне подання заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 2 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити. Виключити з нього рішення суду про призначення засудженому покарання на підставі ст. 71 КК України. Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.