Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2009 року за скаргою ОСОБА_1.,

Постановою заступника Генерального прокурора України від 12 вересня 2009 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1. за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.

ОСОБА_1. звернувся до суду зі скаргою на зазначену постанову прокурора.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2009 року його скаргу задоволено.

Постанову заступника Генерального прокурора України від 12 вересня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1. за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України - скасовано.

В апеляційному порядку матеріали провадження за скаргою ОСОБА_1. не розглядалися.

У касаційному поданні вказується на незаконність постанови суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, зазначається про наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи, ставиться питання про скасування постанови суду та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суди як першої, так і апеляційної інстанцій, повинні перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

При розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суд вправі з’ясовувати лише такі питання: чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК України).

Як убачається з матеріалів провадження, при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суд фактично вдався до оцінки доказів по справі, прийшовши до висновку про відсутність у судді ОСОБА_1. умислу на постановлення завідомо неправосудної ухвали, що допустимо лише при розгляді справи по суті.

Крім того, суд прийшов до безпідставного висновку про те, що предметом злочину, передбаченого ст. 375 КК України, можуть бути лише ті судові акти, які вирішують по суті питання, у зв’язку з якими виникла судова справа, оскільки предметом даного злочину може бути, крім інших судових рішень, у цивільному процесі – ухвала суду першої інстанції, якою вирішуються питання, що виникають у зв’язку з розглядом цивільної справи по суті.

Також є обґрунтованими доводи касаційного подання щодо розгляду матеріалів провадження без участі особи, яка подала скаргу, явка якої ухвалою суду була визнана обов’язковою.

Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону колегія суддів вважає істотними і такими, які є підставою для скасування постанови суду та направлення справи на новий судовий розгляд, під час якого слід врахувати наведене та постановити рішення у відповідності до вимог закону.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанцій, задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2009 року щодо ОСОБА_1. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.