Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 19 травня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням військового прокурора Південного регіону України на вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1,

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця села Чуйківки Ямпільського району Сумської області, мешканця міста Запоріжжя, громадянина України, такого, що згідно зі ст. 89 КК України не має судимості,

засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 410 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він упродовж 14-17 вересня 2007 року за попередньою змовою в групі з військовослужбовцями ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (засуджені за цей злочин окремо вироком військового суду Дніпропетровського гарнізону від 07 травня 2008 року) викрав з території військового містечка № 3, розташованого в місті Вільнянську Запорізької області, військове майно - шість заправників паливом АТЗ-30 на базі тягачів МАЗ-7410 загальною вартістю 710 738 гривень 50 копійок, чим заподіяв істотну шкоду.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд до військового суду Дніпропетровського гарнізону. Зазначає, що суд порушив правила підсудності й прийняв до свого провадження справу про військовий злочин, яка відповідно до ч. 2 ст. 40 КПК України підсудна військовому суду. Посиланням на ступінь тяжкості злочину, його наслідки, дані про особу ОСОБА_1, які характеризують його з негативної сторони, мотивує призначення засудженому невиправдано м'якого покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Опанасюка О.В. про скасування вироку з наведених у касаційному поданні підстав, пояснення засудженого ОСОБА_1, який просив вирок залишити без зміни, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів подання, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КК України при обвинуваченні групи осіб у вчиненні одного або декількох злочинів і справа хоча б про одну з них або про один із злочинів підсудна військовому суду, то справу розглядає військовий суд.

Як убачається з матеріалів справи, органи досудового слідства поставили в провину ОСОБА_1 пособництво у викрадення військового майна, тобто військовий злочин, передбачений ч. 2 ст. 410 КК України, який він вчинив за попередньою змовою в групі з іншими військовослужбовцями.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не звернув уваги на характер пред'явленого обвинувачення та зазначені норми процесуального закону, внаслідок чого прийняв до свого провадження та постановив обвинувальний вирок у справі, яка не підсудна загальному суду.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 370 КПК України недотримання правил підсудності є безумовною підставою для скасування вироку.

Тому, частково погоджуючись з доводами касаційного подання, колегія суддів вважає, що за наведених обставин справи вирок не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню. Оскільки помилка при вирішенні питання про підсудність справи була допущена ще на стадії попереднього розгляду справи, скасуванню підлягає й постанова попереднього розгляду від 21 серпня 2008 року. У зв'язку з цим справу потрібно направити на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду, під час якого з урахуванням наведених обставин слід правильно вирішити питання її підсудності та інші питання, пов'язані з підготовкою справи до судового розгляду.

Що ж до доводів касаційного подання про призначення невиправдано м'якого покарання засудженому, то вони будуть перевірені та оцінені за наслідками нового судового розгляду судом, до компетенції якого належить розгляд справ про військові злочини.

Тому в цій частині доводи прокурора задоволенню не підлягають.

Інших підстав та причин для скасування чи зміни вироку в касаційному поданні не зазначено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання військового прокурора Південного регіону України задовольнити частково.

Вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 вересня 2008 року та постанову попереднього розгляду цього ж суду від 21 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий розгляд зі стадії попереднього розгляду.