Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 19 травня 2009 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2009 року щодо ОСОБА_1,

постановою старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України від 9 жовтня 2008 року порушено кримінальну справу щодо судді Господарського суду м. Києва ОСОБА_1 за фактом постановлення завідомо неправосудного рішення від 07 жовтня 2003 року у господарській справі №24/680 за позовом директора ПП "КВМ" Коркішка В.М. про поновлення порушених прав шляхом зобов'язання МБТІ м. Ялта здійснити реєстрацію права власності за ПП "КВМ" на нерухоме майно, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України.

У постанові зазначено, що приводом до порушення кримінальної справи стала заява генерального директора ЗАТ "Пансіонат "Прибережний" щодо незаконного заволодіння майном даного товариства, а підставами - виявлення під час перевірки факту постановлення суддею Господарського суду м. Києва ОСОБА_1 у господарській справі №24/680 завідомо неправосудного рішення від 07.10.2003 року про задоволення позову директора ПП "КВМ" Коркішка В.М. про поновлення порушених прав ПП "КВМ", за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.

Як зазначено в постанові про порушення кримінальної справи, під час постановлення зазначеного вище рішення суддею не було перевірено подані сторонами документи за їх формою, відповідністю чинному законодавству, а також не перевірено обставини передачі у власність від ТОВ "Альбіна" до ПП "КВМ" нерухомого майна, фактично належного ЗАТ "Пансіонат "Прибережний", шляхом укладання фіктивного (підробленого) договору дарування цього майна на суму 13723 грн. 92 коп., який в порушення вимог ст.ст. 244, 227 ЦК України (в редакції 1963 року) не був посвідчений нотаріально.

Окрім того, як зазначено в постанові, суддею порушено правило виключної підсудності Господарському суду Автономної Республіки Крим справ у спорах щодо права власності на нерухоме майно та при постановленні рішення безпідставно зобов'язано Ялтинське МБТІ здійснити реєстрацію права власності за ПП "КВМ" пляжних вагончиків за літерами "ч", "ш", "е", "ю", "я", а також двохповерхового павільйону "Сон у моря", який не був предметом позовної вимоги, чим надано ПП "КВМ" право на незаконне відчуження цього майна, належного ЗАТ "Пансіонат "Прибережний", на користь засновників ПП "КВМ".

Як далі зазначено в постанові про порушення кримінальної справи, винесення ОСОБА_1 завідомо неправосудного рішення призвело до того, що майно ЗАТ "Пансіонат" Прибережний" було зареєстровано в Ялтинському МБТІ та у виконавчому комітеті Масандрівської селищної ради як власність юридичної особи - ПП "КВМ", а потім продано фізичним особам, що потягло за собою порушення законних прав акціонерів ЗАТ "Пансіонат" Прибережний".

Постанову про порушення справи було оскаржено ОСОБА_1 до суду.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України від 9 жовтня 2008 року скасовано та відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом постановлення суддею завідомо неправосудного рішення від 07.10.2003 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України.

Скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, суд у постанові зазначив, що старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України не мав підстав для порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України, оскільки, постановляючи рішення у господарській справі, суддя ОСОБА_1 дотрималася вимог п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України, а, окрім того, це судове рішення набуло законної сили та не скасоване. Також у постанові місцевого суду зазначено, що постанова про порушення кримінальної справи не містить даних, які б вказували на те, в чому саме полягало умисне порушення суддею норм матеріального та процесуального права, яке потягло за собою постановлення завідомо неправосудного рішення, а також не наведено фактичних даних, які б вказували на наявність в діях судді ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2009 року постанова місцевого суду залишена без зміни.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, доводить незаконність скасування постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України. Посилається на те, що суд дав неправильну оцінку зібраним матеріалам, які стали підставою для порушення кримінальної справи, та дійшов невірного висновку про відсутність приводу та підстав для порушення справи. Зазначає, що суд, порушуючи вимоги кримінально-процесуального закону, оцінив наявні в матеріалах справи докази, що допустимо лише при розгляді справи по суті. Просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України прокурор може порушити кримінальну справу за заявою або повідомленням посадових осіб, представників влади, окремих громадян, а також за матеріалами прокурорської перевірки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Тобто для порушення кримінальної справи є необхідним встановлення наявності приводів і підстав до порушення кримінальної справи.

Тому суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, згідно з вимогами ст. 236-8 КПК України повинен перевіряти, чи існували приводи та підстави для порушення кримінальної справи, чи з законних джерел були отримані дані, що стали підставою для прийняття такого рішення, та не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Проте, зазначені вимоги закону судом було порушено.

Так, суддя, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи, замість перевірки наявності приводів і підстав для її порушення, у своїй постанові вдався до оцінки зібраних по справі доказів, а також дій ОСОБА_1 по прийняттю до розгляду й розгляду позову директора ПП "КВМ" Коркішко В.М. про поновлення порушених прав шляхом зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на нерухому майно, визнавши дії судді такими, що не містять ознак постановлення завідомо неправосудного рішення, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України.

При цьому місцевим судом не було дано оцінки даним, наведеним у постанові про порушення кримінальної справи, щодо порушення суддею правил підсудності господарської справи, не здійснення необхідної перевірки правовстановлюючих документів та дотримання форми їх укладення на спірне нерухоме майно при вирішенні позову, порушення при визначенні предмету позовних вимог господарської справи і меж її розгляду тощо.

Окрім того, з наданих суду касаційної інстанції копій рішень Господарського суду міста Києва від 05 листопада 2008 року і від 03 грудня 2008 року по господарській справі № 24/680 видно, що рішення Господарського суду міста Києва від 07 жовтня 2003 року, постановлене по зазначеній господарській справі № 24/680 суддею ОСОБА_1, скасоване та при новому судовому розгляді у позові ПП "КВМ" про поновлення порушеного права і зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно відмовлено із задоволенням зустрічного позову ЗАТ "Пансіонат "Прибережний" про визнання недійсним договору дарування від 04.07.2003 року між ТОВ "Альпін" і ПП "КВМ" нерухомого майна - пляжних вагончиків та павільйону "Сон у моря" з визнанням права власності на це майно за ЗАТ "Пансіонат "Прибережний", тобто частково з підстав, зазначених у постанові про порушення кримінальної справи.

Отже, місцевий суд вийшов за межі своїх повноважень, наданих законом при прийнятті рішення в даній справі, та без належної перевірки підстав для порушення кримінальної справи, вдався до оцінки доказів і визнав відсутність в діях судді складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, хоча це питання вирішується при розгляді справи по суті.

На це не звернув уваги й апеляційний суд.

З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді місцевому суду необхідно неухильно дотримати вимоги ст. 236-8 КПК України, перевірити доводи скарги ОСОБА_1 й надані прокурором матеріали та прийняти по скарзі законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2009 року по скарзі ОСОБА_1 на постанову старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України від 9 жовтня 2008 року про порушення кримінальної справи - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.