Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у місті Києві 10 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Волинської області на судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вироком Любомльського районного суду Волинської області від 29 липня 2009 року засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, судимості не має, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, судимості не має,

за ч. 2 ст. 307 КК України на п’ять років позбавлення волі кожного.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 три роки, ОСОБА_1 – два роки, а також на них покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 6 жовтня 2009 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винуватими у повторному за попередньою змовою незаконному з метою збуту придбанні, зберіганні та збуті особливо небезпечного наркотичного засобу за наступних обставин.

ОСОБА_3 у м. Любомль Волинської області з метою збуту повторно 13 квітня о 20 год. та 13 травня 2009 року о 19 год. 30 хв. незаконно придбав за попередньою змовою у ОСОБА_2 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс вагою відповідно 3, 29 та 18, 04 грами, зберігав його при собі, а потім незаконно у ті ж дні збув ОСОБА_4

ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3 у м. Любомль Волинської області з метою збуту повторно незаконно придбав 13 квітня 2009 року о 19 год. у невстановленої слідством особи, а 13 травня 2009 року о 19 год. у ОСОБА_1 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс вагою відповідно 3, 29 та 18, 04 грами, незаконно зберігав його при собі, а потім у ті ж дні незаконно збув ОСОБА_3

ОСОБА_1 13 травня 2009 року о 17 год. на автостанції у м. Ковель Волинської області за попередньою змовою з ОСОБА_2 із метою збуту незаконно придбав у невстановленої слідством особи 18, 04 грами особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, зберігав його при собі, перевіз автобусом до м. Любомль Волинської області та збув ОСОБА_2

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор посилається на необґрунтованість звільнення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням унаслідок м’якості, неправильне застосування судом кримінального закону, який, вийшовши за межі пред’явленого ОСОБА_1 обвинувачення, безпідставно кваліфікував його дії за ознакою повторності, недотримання апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України, з огляду на що просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи, доводи касаційного подання, заперечення на нього захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню.

Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні дій, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, ґрунтуються на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених за згодою учасників судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України доказах і, зокрема, показаннях засуджених, які визнали винуватість у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу за викладених у вироку обставин.

Кваліфікація дій ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України за ознакою попередньої змови, а двох останніх ще й за ознакою вчинення злочину повторно є правильною.

Разом із тим, при кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України за ознакою повторності суд допустив помилку, оскільки така ознака в його діях відсутня й органом досудового слідства йому не інкримінувалася, з огляду на що вона підлягає виключенню з вироку.

Що ж стосується твердження прокурора про те, що звільнення засуджених на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням не відповідає ступені тяжкості вчиненого ними злочину та їх особам унаслідок м’якості, вони є безпідставними.

Рішення про звільнення ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням суд належним чином мотивував, посилаючись на те, що кожен із засуджених є особою молодого віку, за місцем проживання зауважень не мають, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за місцем роботи й навчання характеризуються позитивно. Пом’якшуючими покарання обставинами суд визнав щире каяття засуджених, їх активне сприяння розкриттю злочину, притягнення до кримінальної відповідальності вперше. При призначенні покарання ОСОБА_3 також визнано обставиною, що пом’якшує покарання, наявність у нього хворих батьків, ОСОБА_1 – статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС.

Наведені у касаційному поданні доводи щодо неможливості виправлення ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без відбування покарання з випробуванням, не є достатніми для визнання неправомірним застосування ст. 75 КК України.

Порушень апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України при перевірці справи не виявлено.

За таких обставин підстав для скасування судових рішень у зв’язку з м’якістю покарання та істотним порушенням вимог кримінально – процесуального закону не вбачається.

З урахуванням наведеного й, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання першого заступника прокурора Волинської області задовольнити частково.

Вирок Любомльського районного суду Волинської області від 29 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 6 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з мотивувальної частини судових рішень кваліфікуючу ознаку повторність у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.