Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 10 червня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2008 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючу судимості,

за ч. 1 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки обмеження волі, за ч. 1 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік обмеження волі, за ч. 1 ст. 233 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно їй призначено три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік іспитового строку та покладено обов’язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

На підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 23 червня 2005 року ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання,

Суд визнав ОСОБА_1 винуватою в тому, що вона, обіймаючи посаду селищного голови с. Кути Косівського району та зловживаючи службовим становищем, вчинила службове підроблення і шляхом використання підроблених приватизаційних документів допустила приватизацію неправомочною особою майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом. Улітку 2004 року вона, діючи в інтересах ОСОБА_2, видала завідомо неправдиві документи – довідку про склад його сім’ї та займані ним приміщення, рішення виконавчого комітету Кутської селищної ради № 51 від 26 грудня 2003 року, а також приватизаційні платіжні доручення про погашення житлових чеків сім’ї ОСОБА_2, на підставі яких останній 28 жовтня 2004 року незаконно приватизував нежиле приміщення по АДРЕСА_1, площею 117,5 м.кв. вартістю 10.083,26 грн., що перебувало на балансі Кутської селищної ради і використовувалося Кутською ЗОШ, що спричинило істотну шкоду державним інтересам.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 скасовано. На підставі ст. 6 і п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 23 червня 2005 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу – закрито.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку та ухвали щодо ОСОБА_1 через істотні порушення норм КПК України (1001-05) і м’якість призначеного засудженій покарання та направлення справи на новий судовий розгляд. Твердить, що суд неправильно застосував кримінальний закон, перекваліфікувавши злочинні дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 і ч. 2 ст. 233 КК України на ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 і ч. 1 ст. 233 КК України, призначив їй м’яке покарання, застосувавши положення ст. 75 КК України, та безпідставно звільнив від покарання за амністією. Вказує, що ОСОБА_1 вчинила умисні тяжкі злочини (ч. 2 ст. 364 і ч. 2 ст. 233 КК України), тому не підлягала амністії. Зазначає, що апеляційна інстанція не відповіла належним чином на доводи апеляції прокурора, чим порушила вимоги ст. 377 КПК України, і допустила помилку в правозастосуванні.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який частково підтримав касаційне подання і просив скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 через істотне порушення апеляційним судом кримінально-процесуального закону з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Із мотивувальної і резолютивної частини ухвали видно, що апеляційна інстанція без викладення суті апеляції прокурора, скасовуючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та звільняючи її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6, п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 23 червня 2005 року, визнала, що, дослівно: "висновок суду про кваліфікацію неправомірних дій засудженої ОСОБА_1 за ст. ст. 364 ч. 1, 366 ч. 1, 233 ч. 1 КК України є неправильною" і "суд першої інстанції правильно перекваліфікував неправомірні дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 1 цього закону і, обґрунтовано мотивував, що тяжких наслідків, як це передбачено ч. 2, ст. ст. 364, 366, 233 КК України, не встановлено", тому, дослівно: "вирок суду щодо кваліфікації неправомірних дій ОСОБА_1 є правильною", а доводи прокурора в апеляції щодо помилки місцевого суду в кваліфікації дій засудженої ОСОБА_1 є безпідставними.

Із цього випливає, що апеляційний суд усупереч положенням ст. 377 КПК України вибірково, зосередившись виключно на одному з доводів апеляції, і залишивши без уваги інші доводи, прийняв фактично необґрунтовані, суперечливі і взаємовиключні рішення.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, оскільки постановлена з порушенням закону.

Під час нового апеляційного розгляду апеляційному суду належить перевірити всі матеріали справи, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх і постановити рішення, яке б точно відповідало вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:w

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 Наталії Георгіївни скасувати, а кримінальну справу – направити на новий апеляційний розгляд.