Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області на постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1.

Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2009 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судимого,

засуджено за ч.3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь ТОВ "Алмаз" 34714,30 грн. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 21 липня 2009 року, приблизно о 17 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, проник в приміщення ювелірної крамниці "Алмаз" по вул. Хмельницького, 20 в м. Калуші Івано-Франківської області, де, розбивши вітрину, відкрито викрав золоті ювелірні вироби на загальну суму 71925,30 грн., чим завдав ТОВ "Алмаз" значної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2009 року вирок залишений без зміни.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст. 377 КПК України. Просить справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що підстав для його задоволення немає.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і кваліфікував дії засудженого, що прокурором не оспорюється.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну постановлених судових рішень, не виявлено.

Встановлено, що апеляційним судом при розгляді справи було дотримано вимоги ст. 377 КПК України, які регламентують зміст ухвали суду апеляційної інстанції. Апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляції і визнав їх безпідставними, навівши в ухвалі переконливі мотиви на обгрунтування свого рішення.

Доводи прокурора у касаційному поданні щодо м’якості призначеного засудженому покарання є непереконливими.

При призначенні ОСОБА_1 покарання місцевий суд згідно з вимогами ст. 65 КК України в достатній мірі врахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, так і дані, що характеризують особу засудженого, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, і, виходячи з конкретних обставин справи, призначив йому покарання у межах санкції статті, за яку його засуджено. З прийнятим рішенням погодилася й апеляційна інстанція.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Тому підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області відмовити.