Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 19 травня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1. та його захисників ОСОБА_2. і ОСОБА_3. на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 17 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 березня 2008 року,

зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1народження,

уродженця та жителя м. Львова,

раніше судимого - 12.05.2004 р. за ч.3 ст. 152 КК України до позбавлення волі строком на 7 років, -

засуджено до позбавлення волі:

- за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 152 КК України строком на 9 років;

- за ч.3 ст. 153 КК України строком на 10 років.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1. визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років.

Відповідно до ст. 71 КК України остаточно ОСОБА_1. призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1. на користь законного представника потерпілоїОСОБА_5. 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1. засуджено за те, що він 4 січня 2005 року, близько 16 години, шляхом застосування фізичного насильства, примусив малолітню ОСОБА_4., 1991 року народження, зайти з ним в під'їзд будинку АДРЕСА_1 де, продовжуючи застосовувати таке насильство, задовольнив свою статеву пристрасть з потерпілою неприродним способом. Окрім цього, ОСОБА_1., застосувавши фізичне насильство до потерпілої, після неодноразового задоволення статевої пристрасті неприродним способом, намагався зґвалтувати її, однак свій умисел до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпіла втекла.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 березня 2008 року вирок залишено без зміни.

У аналогічних за змістом касаційних скаргах захисник ОСОБА_3. та засуджений ОСОБА_1. зазначають, що у справі не здобуто достатніх доказів, які б свідчили про причетність ОСОБА_1. до інкримінованих йому злочинів та посилаються на однобічність і неповноту досудового і судового слідства, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим просять скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1., а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2. посилається на істотне порушення кримінально-процесуального закону та вказує на непослідовність і суперечливість показань потерпілої, свідків та на непереконливість доказів, які б свідчили про причетність ОСОБА_1. до інкримінованих йому злочинів. За цих підстав просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1., а кримінальну справу закрити у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скаржників, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень, передбачених ч.1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, крім постановлених апеляційним судом як судом першої інстанції, є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а тому при розгляді касаційної скарги слід виходити із фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, та перевірених у апеляційному порядку.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованих йому злочинів за викладених у вироку обставин зроблено на підставі сукупності досліджених судом та наведених у мотивувальній частині вироку доказів, та підтверджується, зокрема: показаннями потерпілої ОСОБА_4. про обставини скоєння ОСОБА_1. злочинів щодо неї; даними висновків судово-медичних експертиз; протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно з яким потерпіла ОСОБА_4. впізнала ОСОБА_1. як особу, яка вчинила щодо неї насильницькі дії і зґвалтувала; даними протоколу відтворення обстановки і обставин події, згідно яких потерпіла ОСОБА_4. на місці показала та пояснила, яким чином 04.01.2005 р. ОСОБА_1. примусив її зайти з ним в під'їзд будинку, а також розповіла, яке саме насильство він застосував до неї та які протиправні дії вчинив, намагаючись задовольнити свою статеву пристрасть, та іншими доказами, яким у вироку дано належну оцінку.

За таких обставин дії засудженого ОСОБА_1. вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 152 та ч.3 ст. 153 КК України.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України. При його обранні суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, дані про особу ОСОБА_1., а також обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Що стосується істотного порушення кримінально-процесуального закону, то колегія суддів вважає, що, залишаючи апеляції захисників ОСОБА_3. та ОСОБА_2. без задоволення, колегією суддів апеляційного суду порушень вимог ст. 377 КПК України допущено не було, в ухвалі доводи апеляцій належним чином проаналізовано та зазначено підстави, за яких їх визнано необґрунтованими.

З приводу посилань скаржників на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та однобічність і неповноту досудового і судового слідства, то їх перевірка до компетенції касаційного суду не відноситься.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постановлені щодо ОСОБА_1. судові рішення відповідають вимогам закону, а тому касаційні скарги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_2. і ОСОБА_3. на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 17 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 березня 2008 року щодо ОСОБА_1. залишити без задоволення.

: