Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 10 червня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 2 березня 2010 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

м. Житомира, неодноразово судимого, востаннє

2 грудня 2005 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки

позбавлення волі, звільненого 12.09.2008 року

умовно-достроково на 9 місяців 26 днів,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження позбавлення волі.

Зазначеним вироком частково, в частині призначення покарання, скасовано вирок Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2009 року, яким ОСОБА_5 було засуджено за ч. 1. ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_5 засуджено за те що він 14 серпня 2009 року приблизно в 17 годин поблизу Свято-Преображенського кафедрального собору, що по вул. Перемоги у м. Житомирі, у невстановленої слідством особи незаконно придбав без мети збуту наркотичний засіб (макову солому) у кількості сім рослин маковиння вагою 19,55 грам у перерахунку на суху речовину, яку зберігав при собі і яка у нього була вилучена працівниками міліції.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, як вбачається із її змісту, просить вирок скасувати. Посилається на те, що злочину він не вчиняв, а після затримання працівниками міліції обмовив себе і погодився з обвинуваченням під психологічним тиском працівників міліції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка просила касаційну скаргу задовольнити частково, змінити вирок та звільнити ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував щире каяття засудженого, активне сприяння розкриттю злочину, а також негативну характеристику та рецидив злочину. Крім того, суд взяв до уваги, що ОСОБА_5 одружений і має на утриманні двох малолітніх дітей, працює, з вересня 2009 року знаходиться на реабілітації у Центрі соціальної адаптації та реабілітації. Тому суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства.

Тому колегія суддів вважає, що виходячи з конкретних обставин справи, відсутності даних щодо зловживання ОСОБА_5 наркотичними засобами, призначене ОСОБА_5 за вироком апеляційного суду покарання у виді обмеження волі на певний строк із відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі не відповідає тяжкості злочину й особі засудженого та є занадто суворим. У зв’язку з тим вирок щодо ОСОБА_5 підлягає зміні із звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Керуючись ст.ст. 394-396, 4003 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 17 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Звільнити ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов’язки протягом іспитового строку:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання;

- періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.