Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

засудженого ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 19 травня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 травня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 125 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України він звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1500 гривень за надання юридичних послуг та 8000 гривень моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 травня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині цивільного позову змінений. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 2000 гривень. В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджений за те, що він 28 жовтня 2004 року, близько 17 годин, біля будинку АДРЕСА_1 під час сварки, яка виникла на грунті неприязних стосунків між дружиною ОСОБА_3, тещею ОСОБА_4 з одного боку та потерпілою ОСОБА_2 з іншого, декілька раз вдарив потерпілу рукою та металевим прутом по різних частинах тіла, заподіявши легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоровя.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції в частині зменшення розміру матеріальної шкоди, залишивши без зміни у цій частині вирок суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, прокурора Вергізову Л.А., яка вважає, що касаційну скаргу потерпілої слід задовольнити, засудженого ОСОБА_1, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

Як убачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення про зменшення розміру матеріальної шкоди потерпілій врахував те, що ОСОБА_1 є пенсіонером та матеріальний стан потерпілої.

Такий висновок суду апеляційної інстанції не грунтується на законі та не підтверджується доказами, що є у матеріалах справи. У вступній частині вироку щодо ОСОБА_1 зазначено, що він має вищу освіту, працює менеджером ПП "Василенко", за віком він не є пенсіонером і даних про те, що він з інших підстав є таким, у матеріалах справи немає. Також у матеріалах справи відсутні дані про те, що суд апеляційної інстанції досліджував докази щодо матеріального стану потерпілої і це могло вплинути на його висновки щодо розміру відшкодування матеріальної шкоди.

Колегія суддів вважає обгрунтованими доводи касаційної скарги потерпілої про те, що суд апеляційної інстанції не мотивував належним чином рішення про зменшення розміру моральної шкоди та послався на обставини, які суперечать доказам, що є в матеріалах справи.

Крім того, за змістом ст. 328 КПК України цивільний позов суд вирішує при постановленні обвинувального вироку. Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" (v0003700-89) , в разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Проте суд, дійшовши висновку про необхідність закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1, розглянув і задовольнив цивільний позов потерпілої ОСОБА_2, чим порушив зазначені вимоги кримінально-процесуального закону, а тому вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду в частині цивільного позову підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Суд також порушив вимоги ст. 7-1, ч.2 ст. 11-1 КПК України, якими встановлено порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Ці норми закону передбачають, що суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, звільняє особу від кримінальної відповідальності і закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності.

Всупереч цим вимогам закону місцевий суд постановив щодо ОСОБА_1 обвинувальний вирок та призначив йому покарання за ч.2 ст. 125 КК України, а не звільнив його від кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 400-1 КПК України, касаційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне в порядку ст. 395 КПК України скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 в частині засудження за ч.2 ст. 125 КК України та закрити провадження у справі у зв'язку із закінченням строків давності.

Керуючись ст.ст. 394- 396, 400-1 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 задовольнити частково.

На підставі ст. 395 КПК України вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 в частині засудження його за ч.2 ст. 125 КК України скасувати і провадження по справі закрити.

Ці ж судові рішення в частині вирішення цивільного позову скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку цивільного судочинства.