Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Пересунька С.В.,

захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_34,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5 та їх представників ОСОБА_20, ОСОБА_19 і ОСОБА_21

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 19 травня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 17 березня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

такого, що не має судимості,

засуджено:

за ч.4 ст. 190 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч.2 ст. 146 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

такого, що не має судимості,

засуджено:

за ч.4 ст. 190 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч.2 ст. 146 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_2 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути:

солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 - 396069 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди;

з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 - 325023 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди та на користь ОСОБА_5 - 304325 матеріальної та 10000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 4 червня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами з метою заволодіння майном ОСОБА_5 шляхом шахрайства, скориставшись тим, що потерпілий є інвалідом 1 групи, самотньою особою похилого віку і потребує сторонньої допомоги, 12 березня 2002 року запропонував ОСОБА_5 за оплату здати належну йому квартиру АДРЕСА_1 для використання під склад. Також ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5 завідомо неправдиву інформацію про необхідність оформлення довіреності на зберігання прального порошку для її пред'явлення контролюючим органам, а фактично у той же день приватний нотаріус Щербина Л.І. посвідчила від імені ОСОБА_5 довіреність на ім'я ОСОБА_1 на право розпоряджатися усім належним майном ОСОБА_5 з правом його відчуження.

Цього ж дня ОСОБА_1 та невстановлені досудовим слідством особи, з метою полегшення заволодіння майном ОСОБА_5 шляхом шахрайства, викрали ОСОБА_5 з місця його проживання, незаконно позбавили його волі, утримуючи в АДРЕСА_2 з 12 березня по 16 квітня 2002 року.

22 квітня 2002 року ОСОБА_1 та невстановлені досудовим слідством особи, скориставшись довіреністю на ім'я ОСОБА_1, продали квартиру, що належала на праві власності ОСОБА_5, а коштами розпорядились на власний розсуд, заподіявши йому майнову шкоду на суму 36316 грн., що є особливо великим розміром.

4 червня 2004 року у парку Партизанської Слави у м.Києві ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, з метою повторного заволодіння шляхом обману майном ОСОБА_4, який згідно з висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи виявляв ознаки психічних і поведінкових розладів внаслідок зловживання алкоголем, що значно обмежувало його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, запропонував працевлаштувати потерпілого, хоча не мав наміру виконати цю обіцянку, та повідомив, що його доставлять до місця оформлення трудових відносин.

З цією метою ОСОБА_1 викрав ОСОБА_4, незаконно позбавив його волі та став утримувати у будинку АДРЕСА_3 з 4 по 28 червня 2004 року, перешкоджаючи тому залишити вказане помешкання.

В цей же день ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_32 з проханням вчинити нотаріальні дії за місцем проживання замовника. Приватний нотаріус ОСОБА_32 за місцем перебування замовника посвідчила від імені ОСОБА_4 довіреність на ім'я ОСОБА_1 на право розпоряджатися усім належним йому майном з правом його відчуження.

9 липня 2004 року ОСОБА_1 та невстановлені слідством особи продали квартиру АДРЕСА_4, вартістю 107080 грн., яка належала ОСОБА_4, чим заподіяли потерпілому матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

З метою приховування злочину ОСОБА_1 та невстановлені досудовим слідством особи за 10000 грн. придбали на ім'я ОСОБА_4 квартиру за адресою АДРЕСА_5.

Крім того, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та невстановленими досудовим слідством особами з метою заволодіння шляхом обману майном ОСОБА_7, 1918 року народження, який був

інвалідом Великої Вітчизняної війни і ним опікувалися працівники соціальної служби Дніпровського району м.Києва, 07 вересня 2004 року у приватного нотаріуса Свириденка A.M. оформили від імені ОСОБА_7 довіреность на ім'я ОСОБА_2 на право розпоряджатися усім належним майном ОСОБА_7 з правом відчуження.

27 вересня 2004 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невстановлені досудовим слідством особи продали ОСОБА_8 належну на праві приватної власності ОСОБА_7 квартиру у АДРЕСА_6 вартістю 120077 грн., заподіявши потерпілому матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.

Для усунення перешкод у вчиненні злочинних дій, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та невстановлені слідством особи, діючи за попередньою змовою між собою, 26 жовтня 2004 року викрали ОСОБА_7 і, незаконно позбавивши його волі, доставили у м.Бориспіль Київської області та утримували в будинку АДРЕСА_3, перешкоджаючи йому залишити вказане помешкання.

18 листопада 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та невстановлені слідством особи, дізнались, що ОСОБА_7 оголошено у розшук як безвісті зниклого, і з метою приховування злочину доставили останнього до Київської міської клінічної лікарні № 11, де того ж дня ОСОБА_7 виявили працівники міліції.

З метою приховування злочинних дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 та невстановлені слідством особи 29 грудня 2004 року придбали на ім'я ОСОБА_7 за 1500 доларів США будинок у с.Слобода Кагарлицького району Київської області.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на однобічність і неповноту досудового і судового слідства та істотні порушення кримінально-процесуального закону. Зазначає, що у справі відсутні докази, які б підтверджували винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях, суперечливих показаннях свідків та потерпілих, також зазначає, що у матеріалах справи є не скасована постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння квартирою ОСОБА_7

Вважає необґрунтованим також висновок суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст. 146 КК України. Крім того, захисник посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки апеляційний суд не дав відповіді на всі наведені у апеляціях доводи.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх доводів захисник посилається на істотні порушення кримінально-процесуального закону, оскільки частина доказів, зокрема допит свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 Захисник також зазначає, що до матеріалів справи долучені документи після виконання вимог ст. 220 КПК України, а скарги захисників, подані в порядку ст. 234 КПК України, а також їх скарги на незаконне утримання під вартою обвинувачених внаслідок закінчення строку тримання під вартою не були розглянуті судом. Крім того, захисник зазначає, що ОСОБА_3 безпідставно було визнано потерпілою у справі, що збільшило обсяг обвинувачення ОСОБА_2 та порушило його право на захист. Також зазначає, що суд обґрунтував свої висновки щодо винності ОСОБА_2 суперечливими доказами і не зазначив підстав, з яких взяв до уваги одні докази та відхилив інші. Такі порушення вимог закону залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які підтримали касаційні скарги і просили скасувати ухвалені щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові рішення, думку прокурора Пересунька С.В. про необґрунтованість касаційних скарг захисників і залишення їх без задоволення, представників потерпілих ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення касаційних скарг захисників, та заявили, що пред'являють позови в порядку цивільного судочинства про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартир, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково.

Як убачається з матеріалів справи, висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, ґрунтується на досліджених і перевірених у судовому засіданні доказах.

Потерпілий ОСОБА_5 пояснював, що ОСОБА_1 запропонував йому надати за оплату свою квартиру для зберігання прального порошку і сказав, що для цього необхідно оформити довіренність. Таку довіренність він підписав у нотаріуса, до якого його привіз ОСОБА_1, хоча зміст її не читав. ОСОБА_1 сказав, що відвезе його додому, але подальших подій він - ОСОБА_5, не пам'ятає. Потерпілий також пояснював, що отямився він у невідомій квартирі, де його утримували приблизно 2 тижні. ОСОБА_1 та жінка на ім'я ОСОБА_23 пропонували йому зателефонувати сестрі і сказати, що він відпочиває у свого товариша. Він відмовився телефонувати сестрі, а також

намагався втекти, але цьому перешкодив ОСОБА_1 та інші особи. Після цього його перевезли в інше місце, де утримували приблизно 3 тижні. Охороняли його чоловік та жінка, а коли чоловіка на ім'я ОСОБА_22 не було вдома, йому вдалось втекти. Він прийшов на прохідну якогось підприємства, працівники якого відвезли його в міліцію. Коли він повернувся до Києва, то йому стало відомо, що у паспортному столі його виписали з квартири і квартиру його продали.

Потерпілий ОСОБА_4 пояснював, що 4 червня 2004 року ОСОБА_1 запропонував йому роботу на ринку, на що він погодився. ОСОБА_1 та незнайома жінка відвезли його в м.Бориспіль. У той же день ОСОБА_1 та незнайома жінка давали йому підписувати документи, пояснивши, що це документи для працевлаштування, і він їх підписав. Після цього його утримували в гаражі, а 28 червня 2004 року ОСОБА_1 привіз його до сестри ОСОБА_24 Через деякий час йому стало відомо, що його квартиру по АДРЕСА_7 продано. Наміру продавати квартиру та купувати житло за межами Києва він не мав і нікого не уповноважував це робити.

Потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що її батько ОСОБА_7 проживав один по АДРЕСА_8. 28 жовтня 2005 року від працівників ЖРЕО №416 їй стало відомо, що невідомі люди хочуть виписати її батька з його квартири. Начальник ЖРЕО №416 ОСОБА_11 повідомив їй, що з питанням про виписку батька до них звертався ОСОБА_2 За місцем проживання її батько був відсутній, тому вона звернулась із заявою в міліцію про його розшук, а 19 листопада 2004 року їй стало відомо, що батько перебуває у лікарні №11, куди його привіз невідомий чоловік. Пізніше вона дізналась про те, що квартира, яка належала батькові, по АДРЕСА_8 продана.

Показання потерпілих підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_12 ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_33, даними, що містяться у висновках експертиз та іншими доказами, на які суд послався у вироку.

Ці докази узгоджуються між собою, не містять істотних суперечностей і не викликають сумнівів в їх достовірності, а тому правильно покладені судом в обґрунтування його висновку про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні шахрайських дій щодо ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, а також у викраденні та незаконному позбавленні волі потерпілих.

Тому доводи касаційних скарг про незаконність засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 колегія суддів вважає необґрунтованими.

Необґрунтованими також є доводи у скаргах про неповноту досудового та судового слідства. Обставини справи досліджені повно, всебічно і об'єктивно, а всі докази, які мають істотне значення для вирішення питання щодо винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зібрані та досліджені в установленому кримінально-процесуальним законом порядку і правильно оцінені судом.

Не є порушенням вимог кримінально-процесуального закону те, що показання окремих свідків були оголошені в судовому засіданні, оскільки такий порядок дослідження доказів передбачений ст. 306 КПК України і цих вимог закону суд не порушив.

Посилання у касаційних скаргах захисників на інші порушення вимог кримінально-процесуального закону також не можуть бути підставами для скасування вироку суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки вони не є істотними порушеннями, які відповідно до вимог ст. 370 КПК України тягнуть скасування судових рішень, і не вплинули на їх законність та обґрунтованість.

Посилання у касаційних скаргах захисників на те, що суд не розглянув скарги захисників, подані в порядку ст. 234 КПК України, та про незаконне утримання під вартою обвинувачених, внаслідок закінчення строку тримання під вартою, також є необгрунтованими. Питання щодо дотримання вимог кримінально-процесуального закону при провадженні досудового слідства та обгрунтованність обрання обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою були вирішені судом в порядку ст. 237 КПК України при попередньому розгляді справи.

Позбавлені підстав і доводи захисників про те, що в матеріалах справи є не скасована постанова слідчого від 1 листопада 2004 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом заволодіння квартирою ОСОБА_7

Постановою від 3 грудня 2004 року, прокурор Дніпровського району м.Києва скасував постанову оперуповноваженого відділу карного розшуку Дніпровського РУ ГУ МВС України в м.Києві, якою відмовлено у порушенні кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння квартирою ОСОБА_7 та порушено справу за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б свідчили про неповноту, неправильність чи необ'єктивність досудового та судового слідства і могли вплинути на законність та обґрунтованість постановлених судових рішень, не виявлено.

Покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про їх особи і правильно призначив покарання в межах санкції статей, за якими їх визнано винуватими. Підстави для пом'якшення покарання засудженим відсутні.

За вироком суду з засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постановлено стягнути солідарно на користь потерпілої ОСОБА_3 396069 грн. матеріальної шкоди, а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 - 325023 грн. та на користь ОСОБА_5 - 304325 матеріальної шкоди.

Потерпілі та їх представники у засіданні суду касаційної інстанції заявили, що у даний ними пред'явлені позови про визнання недійсними угод купівлі-продажу належних їм раніше квартир і якими засуджені заволоділи шляхом шахрайства.

Відповідно до ст. 122 ЦПК України наявність судового рішення по спору між тими ж сторонами і з того ж предмету може бути перешкодою для відкриття провадження у справі в порядку цивільного судочинства.

При таких обставинах вирішення цивільного позову у кримінальній справі про відшкодування вартості квартир на користь потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 може стати перешкодою для вирішення позовів про повернення їм квартир та призведе до істотного порушення права потерпілих на відшкодування заподіяної їм шкоди.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне, в порядку ст. 395 КПК України, скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у частині вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 17 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 4 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у частині вирішення цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_3 - 396069 грн., ОСОБА_4 - 325023 грн., ОСОБА_5 - 304325 грн., в порядку ст. 395 КПК України, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок Подільського районного суду м. Києва від 17 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 4 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни.