Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 червня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 1 березня 2010 року.

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 9 листопада 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

немаючої судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 149 КК України до позбавлення волі строком 5 років; за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 149 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено позбавлення волі строком 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням 2 роки, з покладенням на засуджену обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

немаючого судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 149 КК України до позбавлення волі строком 5 років; за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 149 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено позбавлення волі строком 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням 2 роки, з покладенням на засудженого обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Питання про речові докази вирішено у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

Як визнав встановленим суд, приблизно з лютого по грудень 2006 року ОСОБА_5 за попередньою змовою з невстановленими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, а також з ОСОБА_6, підшуковували та, з використанням обману та уразливого стану потерпілих, вербували молодих жінок, які знаходились у матеріальній залежності, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, з метою їх сексуальної експлуатації на території Арабських еміратів, організовували переміщення жінок до м. Дубаї та передачу їх іншим особам.

У такий спосіб, ОСОБА_5 за попередньою змовою з невстановленими особами продали до ОАЕ ОСОБА_7, а також з ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та намагалися продати ОСОБА_12, проте її та ОСОБА_5 було затримано працівниками міліції в аеропорту м. Донецька.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 1 березня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасовано та постановлено вважати засудженою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 149 КК України до позбавлення волі строком 6 років з конфіскацією всього майна, за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 149 КК України до позбавлення волі строком 5 років з конфіскацією всього майна, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України до позбавлення волі строком 6 років з конфіскацією всього майна.

У касаційних скаргах засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стверджують, що постановлений щодо них вирок є незаконним й необґрунтованим. Крім того, зазначають, що Апеляційний суд, при призначенні їм більш суворого покарання, порушив вимоги кримінально-процесуального закону щодо цього. Просять скасувати вирок, а кримінальну справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, яка вважала, що касаційні скарги засуджених підлягають частковому задоволенню та просила вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінити, пом’якшити їм покарання за ч. 2 ст. 149 КК України до позбавлення волі строком 5 років, за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 149 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком 4 роки та за сукупністю цих злочинів на підставі ст. 70 КК України визначити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позбавлення волі строком 5 років, звільнивши їх на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням 2 роки, з покладенням на засуджених обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засуджених підлягають частковому задоволенню.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за якими їх засуджено, ґрунтується на матеріалах справи і підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку, зокрема, показаннями потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_7, показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, даними протоколів пред’явлення фотознімків для впізнання, даними протоколів обшуку, виявлення та вилучення, іншими доказами, яким суд дав належну оцінку.

Дії засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 149, ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 149 КК України кваліфіковані правильно.

Разом з тим, при призначенні засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання, Апеляційний суд допустив помилку.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Краматорського міського суду Донецької області від 20 лютого 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було засуджено за ч. 2 ст. 149 КК України до позбавлення волі строком 5 років, за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 149 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком 4 роки, а за сукупністю цих злочинів на підставі ст. 70 КК України до позбавлення волі строком 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було звільнено від відбування покарання з випробуванням 2 роки, з покладенням на засуджених обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 8 травня 2009 року зазначений вирок було скасовано у зв’язку із порушенням місцевим судом вимог ст. 257 КПК України, а кримінальна справа щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 направлена на новий судовий розгляд.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. ст. 375 КПК України, при новому розгляді справи судом першої інстанції посилення покарання допускається тільки за умови, коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання. Таким чином, при постановленні нового вироку щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 9 листопада 2009 року, місцевий суд не міг призначити засудженим більш суворе покарання, ніж за попереднім вироком.

Апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 9 листопада 2009 року в частині призначеного їм покарання та постановляючи новий вирок, зазначені вимоги закону залишив поза увагою та безпідставно визнав вирок місцевого суду у цій частині таким, що не відповідає вимогам закону.

За таких обставин, вирок Апеляційного суду від 1 березня 2010 року підлягає зміні, а покарання засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пом’якшенню.

Будь-яких інших підстав для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 1 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінити.

Пом’якшити покарання засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 149 КК України до позбавлення волі строком 5 років, за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 149 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком 4 роки та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визначити позбавлення волі строком 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням 2 роки, з покладенням на засуджених обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

В решті вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без зміни.