Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 10 червня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

таку, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено:

за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на 5 років без конфіскації майна;

за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 остаточно призначено 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 79 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком до 13.02.2011 року до виповнення її доньки ОСОБА_6 7 років та на підставі ст. 76 КК України на неї покладено певні обов’язки.

В апеляційному порядку вирок не оскаржено.

ОСОБА_6 визнано винною у тому, що 22.08.2008 року в парку м. Узина Білоцерківського району виготовила особливо небезпечну психотропну речовину – кустарно виготовлений препарат з псевдоефідрину, що містить метамфетамітин (первітин) загальною масою 0,52 г, яку зберігала при собі з метою обміну на наркотичний засіб – опій ацетильований, яку в подальшому перевезла в м. Білу Церкву. Того ж дня ОСОБА_6 безоплатно збула частину зазначеної психотропної речовини Денисенку.

31.10.2008 року ОСОБА_6 в квартирі, АДРЕСА_1 знову виготовила психотропний засіб первітин (метамфетамітин), який зберігала без мети збуту.

У касаційному поданні порушується питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої. Прокурор зазначає, що суд в порушення вимог ст. ст. 323, 324, призначивши ОСОБА_6 покарання, не визнав її винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України. Крім того, суд призначив ОСОБА_6 занадто м’яке покарання, не врахувавши ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані, що характеризують її особу та пом’якшуючі і обтяжуючі обставини.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання та просила вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону. неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у скоєних злочинах та правильності кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України у касаційному поданні не оспорюються.

Однак при цьому суд порушив вимоги ст. ст. 323 та 324 КПК України та призначивши покарання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 і ч. 2 ст. 309 КК України не визнав її винною у вчинені зазначених злочинів.

Мотивуючи рішення про звільнення ОСОБА_6 на підставі ст. 79 КК України від відбування покарання з випробуванням, суд послався на те, що вона не судима, вину визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, має двох неповнолітніх дітей, важко хворіє, є інвалідом 2 групи, вдова, характеризується посередньо.

Крім того, суді в достатній мірі не з’ясував сімейне становище ОСОБА_6 на теперішній час.

Сама ОСОБА_5 у судовому засіданні показувала, що з дітьми вона не проживає та не утримує їх через свій стан здоров’я, опікуном її дітей є її свекруха.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, в ході якого слід розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 395. 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, задовольнити частково.

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.