Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 травня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 29 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28 серпня 2008 року.

Вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 29 листопада 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця м. Куп'янська Харківської області,

громадянина України,

раніше судимого Куп'янським міським судом Харківської області: 1) 29 травня 1997 року за частинами 2, 3 СТ. 140 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; 2) 6 жовтня 2003 року за частинами 1, 3 ст. 185, частинами 1, 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України та на підставі ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі; звільненого 14 січня 2006 року за постановою Слов'яносербського районного суду Луганської області від 6 січня 2006 року умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 15 днів, -

засуджено за ст. 395 КК України на 6 місяців арешту; за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_1 покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Куп'янського міського суду Харківської області від 6 жовтня 2003 року та остаточно призначено 4 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 3 254 грн.; на користь потерпілого ОСОБА_3 - 984 грн. 25 коп.; на користь потерпілої ОСОБА_4 - 2 034 грн. 10 коп.

ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

Так, за постановою Слов'яносербського районного суду Луганської області від 6 січня 2001 року щодо ОСОБА_1 був встановлений адміністративний нагляд на строк 1 рік з відповідними обмеженнями, згідно з якими йому було заборонено виходити з будинку з 21 по 5 годину, перебувати в барах, кафе, ресторанах, а також його було зобов'язано з'являтися для реєстрації до дільничного інспектора міліції у встановлений строк і давати письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням адміністративного нагляду, повідомляти в органи міліції, які здійснювали адміністративний нагляд, про зміну місця проживання і роботи, а при виїзді з дозволу органа міліції в інший населений пункт і перебування там більше доби - зареєструватися в місцевому органі міліції.

Проте ОСОБА_1 прибувши з місць позбавлення волі та зареєструвавшись за адресою: АДРЕСА_1, з метою ухилення від встановленого адміністративного нагляду з 27 квітня 2006 року самовільно залишив місце свого проживання і зник, не з'являючись на реєстрацію в Куп'янський МРВ УМВС України в Харківській області. Був затриманий 11 червня 2006 року.

Крім того, ОСОБА_1 17 травня 2006 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, повторно, проник у приміщення магазину ЧП "ОСОБА_5", розташованого по вул. Праці у с. Синьківка Куп'янського району Харківської області, звідки таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_2 товарно-матеріальні цінності на загальну суму 3 903 грн. 50 коп.

Він же 23 травня 2006 року приблизно о 1 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи у той же спосіб, таємно проник у приміщення магазину ЧП "ОСОБА_3", розташованого по вул. Куйбишева у с. Жовтневому Двурічанського району Харківської області, звідки таємно викрав належні потерпілому ОСОБА_3 товарно-матеріальні цінності на загальну суму 984 грн. 25 коп., а також товарно-матеріальні цінності, що належали потерпілій ОСОБА_4 на загальну суму 2 034 грн. 10 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 серпня 2008 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 та ст. 395 КК України, порушує питання про зміну постановлених щодо нього судових рішень у зв'язку неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і його особі. На обґрунтування своїх доводів посилається на те, що повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочинів, позитивно характеризується, має на утриманні престарілого батька. Просить пом'якшити йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України та за сукупністю вироків. Крім цього вважає, що оскільки з моменту вчинення ним злочину, передбаченого ст. 395 КК України, минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, то справа у цій частині підлягає закриттю на підставі ст. 49 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу та вважав, що вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 395 КК України підлягає скасуванню, а справа - закриттю на підставі ст. 49 КК України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення чужого майна повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням в інше приміщення, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, ретельно досліджених та належно оцінених судом, і не оспорюється засудженим.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України, що також не оспорюється засудженим.

Посилання засудженого у касаційній скарзі на те, що йому за ч. 3 ст. 185 КК України призначено надто суворе покарання, є безпідставними.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, місцевий суд, як видно з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини вчиненого злочину, особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у нарколога і психіатра не перебуває, має батька похилого віку, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, його явку з повинною, активне сприяння розкриттю злочину, стан його здоров'я, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на викладене, суд призначив ОСОБА_1 покарання майже у мінімальній межі санкції статті кримінального закону, за якою він засуджений, і при визначенні остаточного покарання за сукупністю вироків частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Крім того, як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, у тому числі і за корисливі злочини, проте належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став і вчинив нові злочини під час умовно-дострокового звільнення.

З урахуванням цих обставин, колегія суддів не може погодитися з доводами засудженого про невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості і не вбачає підстав для застосування до нього ст. 69 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі засудженого.

Що ж до засудження ОСОБА_1 за ст. 395 КК України, то його не можна визнати законним на таких підставах.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки.

Згідно зі ст. 12 КК України злочин, передбачений ст. 395 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 залишив місце свого проживання і зник, не з'являючись на реєстрацію в Куп'янський МРВ УМВС України в Харківській області 27 квітня 2006 року, а 11 червня цього ж року був затриманий працівниками міліції у Двурічанському районі Харківської області.

Отже строк давності за ст. 395 КК України закінчився 11 червня 2008 року.

З огляду на це і відповідно до вимог ст. 49 КК України та ч. 2 ст. - 11-1 КПК України апеляційний суд, приймаючи рішення 28 серпня 2008 року, повинен був з'ясувати думку ОСОБА_1 щодо закриття справи у зв'язку із закінченням строків давності за ст. 395 КК України і, у разі його згоди, звільнити від кримінальної відповідальності й закрити справу, а при незгоді - звільнити його від призначеного за цією статтею покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, але він цього не зробив, чим порушив закон.

У касаційній скарзі засуджений просить застосувати ст. 49 КК України та звільнити його від кримінальної відповідальності за ст. 395 КК України.

За таких обставин, судові рішення щодо засудження ОСОБА_1 за ст. 395 КК України підлягають скасуванню, а справа - закриттю у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, що тягне за собою також виключення із судових рішень призначення ОСОБА_1 покарання відповідно до ст. 70 КК України.

Керуючись статтями 395, 396, 400-1 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 29 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ст. 395 КК України с к а с у в а т и, а справу в цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Виключити із судових рішень призначення ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, а відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків - на 4 роки позбавлення волі.

У решті судові рішення залишити без зміни.