Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 8 червня 2010 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Харківської області від 4 листопада 2009 року,

вироком суду:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця м. Харкова,

такого, що не має судимості на підставі ст. 89 КК України,

засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 15 років;

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

уродженця та мешканця м. Харкова,

такого, що не має судимості,

засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 13 років;

Постановлено стягнути

із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь потерпілої ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 7106 грн 76 коп. та моральної 30 000 грн, у доход держави по 709 грн 87 коп. судових витрат з кожного.

Вирішена доля речових доказів у справі.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочину за таких обставин.

29 січня 2009 року, перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1, протягом дня ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 вживав алкогольні напої.

Під час вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про те, що підозрює їх спільну знайому ОСОБА_5 у крадіжці двох мобільних телефонів та запропонував останньому піти до неї додому та шляхом погроз і фізичного насильства домогтися зізнання у вчиненні крадіжки, а у протилежному випадку – вбити її. ОСОБА_2 погодився на пропозицію ОСОБА_1

Реалізуючи спільний умисел, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп’яніння, приблизно о 19 годині того ж дня прийшли до місця проживання ОСОБА_5 у АДРЕСА_2, де ОСОБА_1 почав висловлювати претензії до потерпілої з приводу крадіжки телефонів. Оскільки ОСОБА_5 не визнавала крадіжки між ними виникла сварка.

ОСОБА_1 подав умовний знак ОСОБА_2, який, маючи спільний із ОСОБА_1 умисел на позбавлення потерпілої життя та діючи відповідно до попередньої домовленості, взяв зі столу скляну попільничку та нею завдав удари у потилицю та по голові ОСОБА_5, а потім - удари кулаком в обличчя і декілька разів вдарив її головою об стіл, після чого взяв зі столу кухонну виделку і гострим кінцем завдав потерпілій два удари в шию.

Продовжуючи реалізувати єдиний умисел на вбивство потерпілої, ОСОБА_1 узяв зі столу кухонний ніж, яким завдав ОСОБА_5 три удари в шию.

Смерть ОСОБА_5 настала на місці вчинення злочину внаслідок численних травм шиї у виді колото-різаних поранень із пошкодженням артерій і внаслідок масової крововтрати.

На цей вирок засуджений ОСОБА_1 подав касаційну скаргу та доповнення до неї і просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування. Разом із тим засуджений просить перекваліфікувати його злочинні дії на ч. 3 ст. 136 КК України та призначити покарання в межах санкції вказаної норми кримінального закону. Вказує, що попередньої домовленості із ОСОБА_2 не було, що вбивство ОСОБА_5 не вчиняв, на досудовому слідстві обмовив себе через застосування незаконних дій з боку працівників міліції, доказів його причетності до вчинення злочину у справі не здобуто. Наводить доводи, що на його думку, вказують на вчинення вбивства лише ОСОБА_2

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи висновків суду щодо його винності у вчиненні злочину та кваліфікацію злочинних дій, просить пом’якшити призначене покарання, врахувавши, що у вчиненому він зізнався та щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, має на утриманні похилого віку та хвору матір і малолітню дитину, а також те, що він відшкодував потерпілій шкоду.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через однобічність та неповноту досудового і судового слідства, а також через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Захисник вважає, що ОСОБА_2 один вчинив убивство, а ОСОБА_1 обмовив. Зазначає, що доказів причетності ОСОБА_1 до вчинення вбивства не здобуто, що повністю не встановлено механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, не встановлено походження крові на батареї опалення у квартирі потерпілої.

Захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 просить вирок щодо його підзахисного змінити та пом’якшити призначене покарання. Захисник не оспорює висновок суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні вбивства потерпілої, однак вважає, що при призначенні йому покарання судом не враховані пом’якшуючі обставини, а саме те, що останній характеризується позитивно та має на утриманні п’ятеро дітей. У змінах до касаційної скарги захисник ОСОБА_3 стверджує, що ОСОБА_1 злочину не вчиняв, а на досудовому слідстві обмовив себе через застосування працівниками міліції незаконних методів, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно. Захисник наводить доводи щодо заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень лише ОСОБА_2

ОСОБА_1 у запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що він обмовив його, що змови на вчинення убивства ОСОБА_5 у них не було, а ОСОБА_2 із власної ініціативи завдав потерпілій смертельних поранень.

ОСОБА_2 у запереченні на касаційну скаргу захисника ОСОБА_3, вказує, що викладені в ній доводи не відповідають дійсності, що ОСОБА_1 намагається уникнути кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_3, в межах змін до касаційної скарги, щодо підтримання касаційних скарг, які просили вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування або ж дії ОСОБА_1 перекваліфікувати на ст. 136 КК України, думку прокурора Казнадзея В.В. про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4, колегія суддів дійшла висновку, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в умисному вбивстві ОСОБА_5 за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, визнаних судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказів та є правильними.

Зазначені в касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 доводи про однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та непричетність ОСОБА_1 до вбивства ОСОБА_5 були предметом розгляду суду першої інстанції. Доводи скарг не містять у собі необхідних та достатніх підстав для скасування чи зміни вироку й спростовуються сукупністю доказів.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтверджував перебування 29 січня 2009 року у вечірній час у ОСОБА_5 в АДРЕСА_2, але заперечував причетність до вбивства потерпілої. Вказував, що вбивство ОСОБА_5 скоїв ОСОБА_2, коли завдав їй удари попільничкою по голові, руками в обличчя, бив головою об стіл і завдав удари виделкою та ножем у шию. Однак суд не надав їм переважаючого значення, але врахував у сукупності з іншими доказами обвинувачення, в тому числі з його показаннями у ході досудового слідства.

Зокрема, у своїх неодноразових показаннях на досудовому слідстві ОСОБА_1 підтверджував, що він за попередньою змовою із ОСОБА_2 скоїв умисне вбивство ОСОБА_5, завдавши потерпілій удари ножем у шию, а ОСОБА_2 бив потерпілу попільничкою, виделкою в шию, кулаками в обличчя та головою об стіл (т.1, а.с. 98-100, 153).

Засуджений ОСОБА_2 протягом досудового слідства та судового розгляду справи підтверджував вбивство ОСОБА_5 разом із ОСОБА_1, який двічі вдарив потерпілу ножем у шию. Зміст зазначених показань ОСОБА_2 та визнавальні показання ОСОБА_1 підтверджується також даними, що містяться у протоколі очної ставки, проведеної між ними (т.1, а.с. 105-108).

Крім того, при відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_2 і ОСОБА_1 кожен окремо в присутності адвокатів, на місці події розповіли та продемонстрували, за яких обставин вони вчинили вбивство ОСОБА_5 (т.1, а.с. 109-116, 117-126).

Суд проаналізував показання ОСОБА_2 щодо обставин вчинення вбивства ОСОБА_5 у співучасті з ОСОБА_1 та показання останнього у ході досудового слідства, в яких вони, доповнюючи один одного, описали цілісну обстановку і обставини, які передували злочину та відбувалися в момент його скоєння, й правильно поклав їх в основу вироку, оскільки вони об’єктивно узгоджуються з іншими доказами, зібраними у справі.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_5 вказувала, що 30 січня 2009 року їй повідомили про вбивство матері ОСОБА_5 Коли вона приїхала до квартири за місцем проживання останньої, то виявила її з ознаками насильницької смерті.

Свідок ОСОБА_7 підтвердила, що саме вона приблизно о 9 годині 30 січня 2009 року виявила ОСОБА_5 з ознаками насильницької смерті.

Згідно з даними протоколу огляду місця події у АДРЕСА_2 30 січня 2009 року виявлено труп ОСОБА_5 з ознаками насильницької смерті. При огляді місця події були вилучені недопалки цигарок, а при додатковому огляді місця події вищезазначеної квартири потерпілої вилучено кухонний ніж, попільничка та виделка зі слідами речовини бурого кольору (т.1, а.с. 9-24, 31-36).

Згідно з даними судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_5 настала від численних травм у виді колото-різаних поранень шиї із пошкодженням артерій та внаслідок масової крововтрати. Виявлені на тілі потерпілої тілесні ушкодження могли виникнути від представленого на експертизу ножа, виделки та попільнички (т. 2, а.с. 169-176).

Винність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5 за викладених у вироку обставин підтверджена й іншими доказами, дослідженими судом.

Зокрема, висновком додаткової судово-медичної експертизи підтверджено, що механізм заподіяння потерпілій ОСОБА_5 тілесних ушкодження відповідає обставинам і способу їх заподіяння, який продемонстрували ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при відтворенні обстановки та обставин події (т.2, а.с. 249-250).

Згідно з даними висновків судово-імунологічних експертиз на одязі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виявлено кров, походження якої можливе від ОСОБА_5 і не належить засудженим (т. 2, а.с. 116-119, 122-126, 132-135).

Із даних, що містяться в судово-цитологічних експертизах, у піднігтьовому вмісті ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виявлена кров, яка могла належати потерпілій ОСОБА_5; одну із цигарок, недопалок якої вилучено з місця події, міг курити ОСОБА_2; на вилучених із місця події попільничці, виделці та ножі виявлена кров, походження якої не виключається від потерпілої (т. 2, а.с. 45-50, 67-73, 232-243).

Таким чином, колегія суддів відзначає, що висновки, яких дійшов суд, були зроблені на підставі ретельного, повного, всебічного та об’єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи. Матеріали справи не містять обставин, що можуть викликати сумніви в правильності рішення суду, чи суперечливих доказів, які б суд невмотивовано відкинув.

Усе зазначене дає підстави вважати, що суд постановив законний та обґрунтований вирок. Тому доводи засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, непричетність ОСОБА_1 до вбивства ОСОБА_5 та неправильну кваліфікацію його дій колегія суддів вважає необґрунтованими.

Висловлені у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 доводи про те, що сліди крові ОСОБА_5 потрапили на одяг ОСОБА_1 у результаті насильницьких дій ОСОБА_2 щодо потерпілої та доводи про перебування ОСОБА_1 у квартирі потерпілої в шкарпетках перевірені судом і визнані безпідставними. Вони спростовуються показаннями самого ОСОБА_1 щодо участі у вчиненні вбивства потерпілої, які визнані судом достовірними, засудженого ОСОБА_2 про активні дії ОСОБА_1 у скоєнні вбивства, проведеними у справі експертизами, а також даними висновків додаткової судово-медичної експертизи щодо механізму утворення тілесних ушкоджень та проведеної судом медико-криміналістичної експертизи щодо походження крові потерпілої на одязі ОСОБА_1 При цьому експертом виключено потрапляння крові потерпілої на одяг ОСОБА_1 за обставин, вказаних засудженим (т. 3, а.с. 84-91).

Таким чином, враховуючи вищенаведені докази, суд обґрунтовано розцінив зміну засудженим ОСОБА_1 показань і його твердження про непричетність до вбивства ОСОБА_5, як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

З матеріалів справи вбачається, що судом належно оцінено докази щодо встановлення мотиву ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вбивство ОСОБА_5

Аналіз приведених даних, взятих у їх сукупності, дав підстави суду дійти висновку щодо винності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину і правильно кваліфікувати їх дії за п. 12 ч.2 ст. 115 КК України.

Колегія суддів вважає необґрунтованими та непереконливими твердження касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про порушення кримінально-процесуального закону при проведенні слідчих дій із ОСОБА_1, у тому числі і їх доводи щодо незаконних методів слідства. У матеріалах справи немає даних, які б свідчили про використання засобів примусу з боку працівників міліції. ОСОБА_1 після затримання, починаючи з моменту його затримання та первинного допиту як підозрюваного (т.1, а.с. 95-97), давав показання в присутності захисника, і всі наступні слідчі дії проводилися за участі адвоката. Клопотання, які надходили з боку захисту, органи досудового слідства вирішували відповідно до вимог процесуального закону. У ході досудового слідства ОСОБА_1 скарг на дії працівників правоохоронних органів не подавав, скарг на стан здоров’я від нього також не надходило, за медичною допомогою не звертався (тілесні ушкодження, зафіксовані в акті судово-медичного огляду (т. 1, а.с. 70) зі слів ОСОБА_2, отримані ОСОБА_1 ще до вбивства). Даних, які б свідчили про примушування ОСОБА_1 давати неправдиві показання чи застосування щодо нього незаконних методів слідства, не встановлено. Не повідомляв він про такі обставини й під час проведення судово-медичної та судово-психіатричних експертиз (т . 1, а.с. 70, т. 2, а.с. 150-152, 212-214).

Крім того, зазначені доводи були предметом прокурорської перевірки за дорученням суду в порядку ст. 3151 КПК України (1001-05) і підтвердження не знайшли (т. 3, а.с. 79-80). Судом також були допитані в якості свідків працівники міліції, які проводили оперативно-розшукові заходи та слідчі дії ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які також підтверджували добровільність показань ОСОБА_1 у ході досудового слідства щодо обставин убивства ОСОБА_5

Судом також перевірені первинні пояснення ОСОБА_2 і ОСОБА_1, коли вони вказували про вбивство ОСОБА_5 лише ОСОБА_2 Суд дійшов висновку про дачу таких показань ОСОБА_2 на прохання ОСОБА_1 з тим, щоб його дії були кваліфіковані за менш тяжким законом, і переконався про їх невідповідність матеріалам кримінальної справи. Викладені обставини підтвердили суду свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які були очевидцями зазначеної розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Викладені обставини підтверджував ОСОБА_2, досліджені судом докази також свідчать про вчинення вбивства потерпілої засудженими за попередньою змовою і сам ОСОБА_1 у ході досудового слідства визнавав вчинення вбивства ОСОБА_5

Порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального законів, які перешкодили чи могли перешкодити постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, не встановлено.

При визначенні покарання засудженим ОСОБА_2 і ОСОБА_1 суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу кожного із засуджених, обставини, що впливають на покарання. Так, судом враховані позитивні характеристики як ОСОБА_2, так і ОСОБА_1, відсутність у них судимостей, щире каяття ОСОБА_2 у вчиненому та сприяння у розкритті злочину. Як обставину, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Що ж стосується доводів ОСОБА_1 про безпідставність висновків суду про вчинення ним злочину у стані алкогольного сп’яніння, то вони не заслуговують на увагу, адже ОСОБА_2 протягом досудового слідства та в судовому засіданні підтверджував вживання алкогольних напоїв у день вчинення злочинів щодо ОСОБА_5, ОСОБА_1 також у ході досудового слідства підтверджував вживання алкогольних напоїв. Про перебування ОСОБА_1 при вчиненні злочину у стані алкогольного сп’яніння свідчить і висновок судово-медичного освідування останнього (т.1, а.с. 70).

З урахуванням наведених обставин та з додержанням вимог ст. 65 КК України суд обґрунтовано призначив засудженим покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Тому доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо обрання йому невиправдано суворого покарання є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Харківської області від 4 листопада 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – без зміни.