Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 травня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 13 травня 2008 року.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2008 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя м. Хмельницького,

азербайджанця, громадянина України,

не судимого, -

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 5 656 грн. 34 коп., та 4 000 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 24 червня 2007 року близько 10 години у дворі будинку № 76 по вул. Кам'янецькій у м. Хмельницькому під час сварки, яка виникла між ним та потерпілим ОСОБА_1 на ґрунті особистих неприязних стосунків, завдав останньому декілька ударів руками і ногами у різні частини тіла, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 13 травня 2008 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпілий та його представник порушують питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_3 судових рішень з направленням справи на нове розслідування. При цьому посилаються на те, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема, стверджують, що потерпілий спиртних напоїв не вживав, не провокував конфлікту, а навпаки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заставили придбати його пляшку горілки, намагалися заставити його вживати горілку, а потім побили його і заволоділи його майном, у зв'язку із чим дії засудженого повинні були кваліфікуватися за ст. 187 КК України і до кримінальної відповідальності повинні були бути притягнуті причетні до побиття потерпілого ОСОБА_5 і ОСОБА_4 Вказують на те, що судом безпідставно не взяті до уваги показання свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Вважають, що срібним ланцюжком потерпілого ОСОБА_3 заволодів відкрито, а тому його дії мали б кваліфікуватися як розбій. Зазначають, що у протоколі судового засідання та у вироку перекручені показання потерпілого. Крім того посилаються на те, що їм не надали можливості подати зауваження на протокол судового засідання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаторів, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, такі ж, як і у касаційній скарзі твердження, потерпілий та його представник висловлювали у судах першої та апеляційної інстанції. Ці суди визнали їх безпідставними. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, з якими погоджується колегія суддів, суди першої та апеляційної інстанції належним чином умотивували у постановлених ними судових рішеннях.

Посилання потерпілого та його представника у касаційній скарзі на те, що до кримінальної відповідальності безпідставно не притягнуті ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які разом з ОСОБА_3 били потерпілого, а також, що діям засудженого та інших співучасників побиття дана неправильна юридична оцінка, ретельно перевірялись як під час досудового слідства, так і під час розгляду справи в судах і обґрунтовано визнані безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, сам потерпілий не бачив, хто конкретно завдавав йому удари, оскільки після першого удару ОСОБА_3 присів та, нагнувшись вперед, закрив обличчя руками.

Засуджений ОСОБА_3 послідовно стверджував, що тільки він один бив потерпілого, а ОСОБА_5 намагався зупинити його.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - безпосередні очевидці події підтверджували цей факт.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на які містяться посилання у касаційній скарзі, не бачили розвитку події, а також те, хто конкретно і які дії вчиняв.

Проаналізувавши ці та інші докази в їх сукупності органи досудового слідства дійшли висновку про непричетність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до вчинення злочину щодо ОСОБА_1 та прийняли відповідне процесуальне рішення, яке не було оскаржено у встановленому законом порядку.

Що стосується посилань у касаційній скарзі на те, що засуджений та інші особи діяли з метою заволодіння майном потерпілого, то вони також не знайшли свого підтвердження.

Як убачається з матеріалів справи, конфлікт між ОСОБА_3 та потерпілим, який переріс у побиття останнього, виник через те, що потерпілий почав обнімати знайому ОСОБА_3 - ОСОБА_9 Під час побиття з шиї потерпілого впав ланцюжок, який був знайдений ОСОБА_3 на місці події.

За таких обставин, висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, є правильним.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Покарання ОСОБА_3 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Не заслуговують на увагу і доводи касаторів про те, що суд безпідставно не надав їм можливості ознайомитися з протоколом судового засідання у зв'язку із чим вони не змогли подати зауваження на нього.

Матеріалами справи встановлено, що потерпілим ОСОБА_1 та його представником 7 березня 2008 року було написано заяву, у якій вони просили надати можливість ознайомитися з протоколом судового засідання та технічним записом судового процесу, а 13 березня 2008 року судом було надіслано їм повідомлення про те, що вони можуть ознайомитися з протоколом та звукозаписом судового засідання 20 березня 2008 року у приміщенні суду. Згідно з розпискою, написаною представником потерпілого ОСОБА_2 і датованою 16 квітня 2008 року, із протоколом судового засідання та фіксацією судового процесу потерпілий та його представник ознайомилися, проте, як убачається з матеріалів кримінальної справи, свої письмові зауваження з приводу допущеної неправильності або неповноти протоколу судового засідання у визначений законом триденний термін не подали.

Перевіркою матеріалів справи не виявлено порушень вимог закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний і обґрунтований вирок.

Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування або зміни постановлених щодо ОСОБА_3 судових рішень та керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілого та його представника.